Аграрна освіта у сільськогосподарських навчальних закладах Херсонської губернії другої половини 19 – початку 20 ст.

Метою статті є окреслення загальних тенденцій становлення аграрної освіти другої половини 19 – початку 20 ст. у межах Херсонської губернії; визначення кола ключових сільськогосподарських навчальних закладів, їх виникнення та розвиток у зазначений період; характеристика соціальної та вікової складової контингенту учнів тощо. Наукова новизна: узагальнено відомості з питання становлення аграрної освіти у Херсонській губернії у дорадянський час; сформовано соціальну картину учнів, яка свідчить про переважно селянську спрямованість аграрної освіти. Висновки. З початком реалізації Селянської реформи все актуальнішим поставало питання підвищення ефективності сільського виробництва, що напряму було пов’язано із поширенням агрономічних знань і підготовкою професійних агрономів. В останній чверті 19 ст. увага прогресивних кіл суспільства – земських органів, громадських організацій і приватних осіб до розвитку нижчої сільської профтехшколи неухильно зростала й об’єднувалися їхні зусилля щодо створення навчальних закладів. У Херсонській губернії ключову роль у відкритті навчальних аграрних закладів і подальшому їхньому розвиткові відігравали земства, громадські об’єднання та приватна ініціатива. Держава, у розрізі підтримки й розвитку аграрної освіти, виступала здебільшого одним із інвесторів, регулятором і контролюючим органом, виконуючи в їх започаткуванні другорядну роль. Не дивлячись на постійну нестачу коштів, слабку навчально-методичну, дидактичну й організаційно-правову базу аграрні навчальні заклади зробили суттєвий внесок у становлення системи підготовки кваліфікованого кадрового потенціалу сільського господарства регіону. Окрім того, нововідкриті заклади зробили певний внесок до наукових пошуків у в аграрній сфері, допомагали в організації зразкових полів, упроваджували нові сільськогосподарські культури, закладали нові сади, виноградники тощо. Несли сільськогосподарські навчальні заклади і просвітницьку роль. На початку 20 ст. традиційним стало проведення на їх базі різного роду курсів (для агрономів, вчителів, селянства тощо) з викладанням знань із сільського господарства; а Російське товариство з поширення освіти між євреями відряджало учителів єврейських шкіл до Новополтавки «для ознайомлення з постановкою навчання природознавству» і т.д. Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Національного фонду досліджень України.