{"title":"流动的现代性 \"背景下的变革教育:概述问题领域","authors":"Світлана ГАНАБА","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1416","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Теоретичні засади трансформативної освіти передбачають відхід від дидактики, де навчання сконцентровувалося на трансляції знань. Релевантними є дидактичні моделі, де створюється ресурс знань залежно від потреб й запитів учасників освітньої взаємодії. Ці моделі не ґрунтуються на репродуктивному отриманні готових знань. Вони є генеративними й реалізуються у концептах “пізнавальної гнучкості”, “пізнавальної генеративності”, “соціальної взаємодії”. Релевантність трансформативного підходу у практиках освіти дозволяє їх розглянути як практики свободи, як практики відкритого знання, яка здобувається шляхом самостійної взаємодії суб’єктів навчання і презентує функціонування освітньої діяльності як пластичної, гнучкої й самоорганізованої дидактичної системи. Вона спрямовується на перспективне осмислення проблемних ситуацій (передбачає можливість вирішувати проблеми й уміння виокремлювати нові), здатність суб’єктів навчальної діяльності до самоорганізації та взаємодії, розвиток у них здібностей до перетворення у руслі життєвих стратегій і практик. Йдеться не лише про створення нового ресурсу знань у процесі навчання, але й про розвиток трансформативних здібностей особистості. У навчанні відбувається її самовибудовування, самозміна тощо. Зміст навчальної діяльності уподібнюється до процесу, результатом якого є вихідні дані для подальших трансформаційних дій. Засадничою ідеєю трансформативної освіти є визнання того, що людина не є сталою константою, а такою що постійно долає границі (межі) своєї індивідуальності. Вона демонструє здатність перелаштовуватися відповідно до умов – обирати адекватні рішення, у граничних проявах свого досвіду долати власні межі і актуалізуватися у своїх відношеннях з Іншим, на основі переосмислення власного досвіду самозмінення. Освітній процес постає як гнучкий і варіативний й зорієнтований на розкриття внутрішнього потенціалу людини, задоволення її індивідуальних потреб та інтересів. Йдеться про створення освітнього простору свободи, у якому відбувається трансформація, самотворення особистості. Границя є вихідним поняттям цього проєкту. Релевантною ідеєю трансформативної освіти є її презентація як простору свободи, в якому суб’єкти навчання отримують можливість вільного самовираження і вільного вибору того, що їх цікавить. Епістемологічний потенціал трансформативної освіти полягає у тому, що вона створює методологічну базу для поліфункціонального підходу щодо діагностики й вирішення як суспільних проблем, так і проблем освіти зокрема.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"160 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"ТРАНСФОРМАТИВНА ОСВІТА В УМОВАХ “ПЛИННОЇ МОДЕРНОСТІ”: ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОЛЯ\",\"authors\":\"Світлана ГАНАБА\",\"doi\":\"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1416\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Теоретичні засади трансформативної освіти передбачають відхід від дидактики, де навчання сконцентровувалося на трансляції знань. Релевантними є дидактичні моделі, де створюється ресурс знань залежно від потреб й запитів учасників освітньої взаємодії. Ці моделі не ґрунтуються на репродуктивному отриманні готових знань. Вони є генеративними й реалізуються у концептах “пізнавальної гнучкості”, “пізнавальної генеративності”, “соціальної взаємодії”. Релевантність трансформативного підходу у практиках освіти дозволяє їх розглянути як практики свободи, як практики відкритого знання, яка здобувається шляхом самостійної взаємодії суб’єктів навчання і презентує функціонування освітньої діяльності як пластичної, гнучкої й самоорганізованої дидактичної системи. Вона спрямовується на перспективне осмислення проблемних ситуацій (передбачає можливість вирішувати проблеми й уміння виокремлювати нові), здатність суб’єктів навчальної діяльності до самоорганізації та взаємодії, розвиток у них здібностей до перетворення у руслі життєвих стратегій і практик. Йдеться не лише про створення нового ресурсу знань у процесі навчання, але й про розвиток трансформативних здібностей особистості. У навчанні відбувається її самовибудовування, самозміна тощо. Зміст навчальної діяльності уподібнюється до процесу, результатом якого є вихідні дані для подальших трансформаційних дій. Засадничою ідеєю трансформативної освіти є визнання того, що людина не є сталою константою, а такою що постійно долає границі (межі) своєї індивідуальності. Вона демонструє здатність перелаштовуватися відповідно до умов – обирати адекватні рішення, у граничних проявах свого досвіду долати власні межі і актуалізуватися у своїх відношеннях з Іншим, на основі переосмислення власного досвіду самозмінення. Освітній процес постає як гнучкий і варіативний й зорієнтований на розкриття внутрішнього потенціалу людини, задоволення її індивідуальних потреб та інтересів. Йдеться про створення освітнього простору свободи, у якому відбувається трансформація, самотворення особистості. Границя є вихідним поняттям цього проєкту. Релевантною ідеєю трансформативної освіти є її презентація як простору свободи, в якому суб’єкти навчання отримують можливість вільного самовираження і вільного вибору того, що їх цікавить. Епістемологічний потенціал трансформативної освіти полягає у тому, що вона створює методологічну базу для поліфункціонального підходу щодо діагностики й вирішення як суспільних проблем, так і проблем освіти зокрема.\",\"PeriodicalId\":33869,\"journal\":{\"name\":\"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki\",\"volume\":\"160 1\",\"pages\":\"0\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-09-19\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1416\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1416","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ТРАНСФОРМАТИВНА ОСВІТА В УМОВАХ “ПЛИННОЇ МОДЕРНОСТІ”: ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОЛЯ
Теоретичні засади трансформативної освіти передбачають відхід від дидактики, де навчання сконцентровувалося на трансляції знань. Релевантними є дидактичні моделі, де створюється ресурс знань залежно від потреб й запитів учасників освітньої взаємодії. Ці моделі не ґрунтуються на репродуктивному отриманні готових знань. Вони є генеративними й реалізуються у концептах “пізнавальної гнучкості”, “пізнавальної генеративності”, “соціальної взаємодії”. Релевантність трансформативного підходу у практиках освіти дозволяє їх розглянути як практики свободи, як практики відкритого знання, яка здобувається шляхом самостійної взаємодії суб’єктів навчання і презентує функціонування освітньої діяльності як пластичної, гнучкої й самоорганізованої дидактичної системи. Вона спрямовується на перспективне осмислення проблемних ситуацій (передбачає можливість вирішувати проблеми й уміння виокремлювати нові), здатність суб’єктів навчальної діяльності до самоорганізації та взаємодії, розвиток у них здібностей до перетворення у руслі життєвих стратегій і практик. Йдеться не лише про створення нового ресурсу знань у процесі навчання, але й про розвиток трансформативних здібностей особистості. У навчанні відбувається її самовибудовування, самозміна тощо. Зміст навчальної діяльності уподібнюється до процесу, результатом якого є вихідні дані для подальших трансформаційних дій. Засадничою ідеєю трансформативної освіти є визнання того, що людина не є сталою константою, а такою що постійно долає границі (межі) своєї індивідуальності. Вона демонструє здатність перелаштовуватися відповідно до умов – обирати адекватні рішення, у граничних проявах свого досвіду долати власні межі і актуалізуватися у своїх відношеннях з Іншим, на основі переосмислення власного досвіду самозмінення. Освітній процес постає як гнучкий і варіативний й зорієнтований на розкриття внутрішнього потенціалу людини, задоволення її індивідуальних потреб та інтересів. Йдеться про створення освітнього простору свободи, у якому відбувається трансформація, самотворення особистості. Границя є вихідним поняттям цього проєкту. Релевантною ідеєю трансформативної освіти є її презентація як простору свободи, в якому суб’єкти навчання отримують можливість вільного самовираження і вільного вибору того, що їх цікавить. Епістемологічний потенціал трансформативної освіти полягає у тому, що вона створює методологічну базу для поліфункціонального підходу щодо діагностики й вирішення як суспільних проблем, так і проблем освіти зокрема.