Пегматити Сурської та Верхівцівської зеленокам’яних структур Середнього Придніпров’я, Український щит

Наведено маловідомі дані про пегматити Сурської і Верхівцівської зеленокам’яних структур, які було отримано в результаті ретельного вивчення, аналізу та переінтерпретації фондових та архівних матеріалів. Зокрема, розкрито їх геолого-структурну позицію, межі розповсюдження, мінералого-геохімічні особливості, зв’язок з гранітними комплексами і масивами тощо, а також окреслено їхні перспективи на рідкіснометалеве зруденіння. На півночі Сурської зеленокам’яної структури у межах Карнаухівського синклінального відгалуження під час пошуків на силікатний нікель у 1961 р. розкрито понад 60 пегматитових жил, більшість із яких інтрудують ультрабазити однойменного масиву. Вони залягають субвертикально, прослідковуються на 150–250 м. Для жил Карнаухівського пегматитового вузла з’ясована зональна будова. В межах окремих тіл виділяється до п’яти зон: аплітова, різнозернистого граніту, пегматоїдна, блокового кварцу і мікрокліну. Північно-західна частина Сурської зеленокам’яної структури виокремлюється як перспективне Правдинсько-Карнаухівське пегматитове поле.Верхівцівська структура має складну блокову будову, що дає підстави очікувати виявлення глибоко еродованих пегматитоносних блоків. Серії пегматитових і аплітових жил з аномальним вмістом рідкісних і рідкісноземельних металів виявлені в межах Шмаківського відгалуження та більшою мірою в його гранітоїдному оточенні. Дана ділянка виділяється як Грушево-Рудицинське пегматитове поле.В межах Карнаухівсько-Правдинського та Грушево-Рудицинського пегматитових полів рекомендується виконати спеціалізовані пошукові роботи на рідкісні метали, пов’язані з пегматитами.