ВТОРИННІ РЕСУРСИ ТА ВІДХОДИ НАДРОКОРИСТУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У статті розглянуто окремі проблеми юридичної термінології, яка стосується вторинних ресурсів та відходів надрокористування. Метою цієї статті є аналіз та уточнення окремих юридичних термінів, що вживаються на позначення відповідних ресурсів та відходів. Методологічну основу цього дослідження склали метод термінологічного аналізу, формально-юридичний метод, методи аналогії та абстрагування, а також інші загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Виявлено, що категорія «надра» розглядається чинним законодавством не лише як об’єкт, користування яким призводить до утворення відходів (об'єкт утворення відходів), а й як об'єкт, користування яким може здійснюватися з метою складування або захоронення відходів (об'єкт видалення відходів). Встановлено, що ані законодавство про відходи, ані законодавство про надра, не розкривають і не регулюють достатньою мірою відносини у сфері вторинних мінеральних ресурсів та відходів добувної та переробної промисловості. Сформульовано дефініцію поняття «вторинна мінеральна сировина», якою пропонується вважати видобуті та/чи перероблені гірничі породи, корисні копалини у вигляді побічного продукту осно- вного гірничого виробництва, які можна використовувати у виробничих процесах замість, поряд із первинною мінеральною сировиною або незалежно від неї. Обґрунтовано необхідність прийняття законопроєкту про відходи видобувної (гірничодобувної) промисловості, який би базувався на положеннях Директиви 2006/21/ЄС «Про управління відходами видобувної промисловості». Запропоновано включити в національне законодавство України європейський термін «видобувні відходи» у значенні відходів, які утворюються внаслідок розвідування, видобування, оброблення й зберігання мінеральних ресурсів та розробки кар’єрів.