ТЕКСТ ЯК IДIОМАТИЧНЕ УТВОРЕННЯ В СИСТЕМI СЛОВО – ФРАЗЕОЛОГIЗМ – ТЕКСТ

У статті стверджується, що текст, ФО і слово як одиниці, що характеризуються iдiоматичнiстю, можуть бути включені в один ряд. Проте iдiоматичнiсть різних типів мовних утворень носить різний характер: iдiоматичнiсть фразеологічних сполучень має чисто мовний характер, iдiоматичнiсть фразеологічних єдностей — образно-понятійний характер. Iдiоматичнiсть слова, що визначається сполучуваністю морфем, носить одночасно і мовний і образно-понятійний характер. Текст за iдiоматичнiстю щонайближче до фразеологічних зрощень, складність сприйняття яких не пов'язана з наявністю в них архаїчних елементів, і фразеологічних єдностей, оскільки iдiоматичнiсть в цих ФО, як і в тексті, проявляється на образно-понятійному рівні. Міра iдiоматичностi визначається, по-перше, різною кількістю проміжних взаємозв'язаних ланок між "банальними" (тобто не залежними від змісту тексту, позатекстовими) образно-понятійними одиницями, генерованими словами і їх блоками, і образно-понятійними структурами, які формуються в процесі розуміння цього тексту, тобто входять у відповідну текстову парадигму. По-друге, міра iдiоматичностi визначається мірою передбачуваності (і одночасно мірою ускладненості виникнення) зв'язків між початковим позатекстовим і текстовим образно-понятійними утвореннями. При цьому мається на увазі, що відповідні образно-понятійні структури формуються не лише і не стільки за рахунок окремих слів, скільки за рахунок вербальних блоків. Таким чином, міра iдiоматичностi (міра переструктуювания) зводиться до появи різної кількості проміжних образно-понятійних ланок, необхідних для розуміння тексту, тобто для переходу від банальних (позатекстових) ланок до текстових, і складністю переходу від однієї проміжної ланки до іншої.