ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ ТА ЇЇ КОМПОНЕНТНОГО НАПОВНЕННЯ

Статтю присвячено теоретичному аналізу основних підходів щодо визначення сутності особистісної зрілості та обґрунтуванню її основних компонентних характеристик. На основі ґрунтовного аналізу науково-теоретичних підходів українських і зарубіжних вчених сформовано авторське визначення феномену особистісної зрілості, згідно з яким особистісна зрілість – це інтегральна властивість особистості, що включає в себе такі особистісні риси, які забезпечують її відповідальне ставлення до діяльності, конструктивну активність, гармонійне та ефективне функціонування, творчу реалізацію життєвих планів та толерантну взаємодію з людьми. Вказано, що на становлення особистісної зрілості впливають як зовнішні умови соціалізації, так і індивідуально-психологічні особливості особистості. Розглянуто об’єктивні чинники, що перешкоджають особистісній зрілості. Зазначено, що в актуальному часі у межах психологічної науки зрілість особистості виступає невід’ємним фактором психологічного благополуччя. Розширено та поглиблено уявлення про компонентне наповнення феномену особистісної зрілості. На основі узагальнення досліджуваного матеріалу окреслено структурні складові особистісної зрілості як системного утворення, яке включає: саморегуляцію, самостійність, креативність, інтелектуальність, комунікабельність, моральність, відповідальність, Его ідентичність, емпатію, самоприйняття, автентичність, трансцендентність, самоактуалізацію. Визначено критерії особистісної зрілості, які є свідченням процесу особистісного зростання, руху в напрямку самоактуалізації та самотрансценденції. Визначено перспективи подальших наукових досліджень, що полягають у більш ґрунтовному вивчені умов розвитку компонентного наповнення феномену особистісної зрілості студентів-психологів як фундаменту для професійного розвитку та повноцінного функціонування в кризових умовах сьогодення.