ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ПРОГРАМ З ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНИХ СУПУТНИКІВ ЗЕМЛІ ВІЙСЬКОВО-РОЗВІДУВАЛЬНОГО ТА ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (1950-ті – початок 1990-х років)

У статті на основі вивчення спеціальної іноземної та вітчизняної наукової літератури здійснено аналіз перших, розсекречених на сьогодні, науково-технічних проектів із конструювання й застосуванням штучних супутників Землі військового, розвідувального й багатоцільового спрямування. Доведено, що більшість розробок з цієї тематики велось паралельно і отримані спостережні результати мали подвійне значення: науково-дослідне та військово-прикладне. Досліджено зміст провідних зарубіжних та вітчизняних програм розвитку використання штучних супутників з розвідувальною метою, а також їх застосування задля дослідження фізики атмосфери, геофізики, геліофізики та астрофізики, інших важливих проблем вивчення космічного простору. Авторами розкрито внесок у вивчення космосу Станції візуально-оптичних спостережень штучних супутників Землі № 1023 Астрономічної обсерваторії Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (Станція № 1023), основними завданнями якої було визначення небесних координат супутника під час його прольоту в області видимості станції та реєстрація моментів знаходження супутника в основних точках видимого шляху відносно зірок. Зокрема, висвітлено зміст програми Станції № 1023 –“Космос” зі спостереження за всіма супутниками, запуск яких був відомий на той час, невідомими орбітальними об’єктами, серед яких виявлялись супутники-шпигуни та інші військові супутники.