ТЕМАТИКО-ТИПОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕСИ В ГАЛИЧИНІ 1848–1870 РР.

Упродовж першого двадцятиліття становлення й розвитку української преси в Галичині було започатковано й функціонувало 16 літературних пресодруків, різних за цільовим призначенням, змістовим наповненням, конкретними завданнями та можливістю їхньої реалізації, творчим ресурсом. Тематико-типологічне вивчення цього корпусу видань дає змогу докладно зрозуміти певні аспекти історико-журналістського процесу вказаних років, охарактеризувати особливості творення спеціалізованої преси, що не лише ознайомлювала читацтво з літературно художньою творчістю українських і зарубіжних письменників, а й виформовувала інтерес аудиторії до літературного і національного руху загалом, спонукала до процесу читання, розвивала, плекала естетичні смаки. Мета статті полягає у визначенні основних моделей літературної преси галицького українства у середині ХІХ ст., з’ясуванні характерних журналістських підходів і засадничих принципів щодо формування змісту літературних пресодруків, головним завданням яких було впливати на розвиток національної світоглядності українського читацтва. Вирізнено чотири тематико-типологічні групи видань: суто літературні, літературно-наукові, літературно-політичні, політематичні (універсальні) з основним опертям на літературний контент. З’ясуванню належності видань до означених груп значно сприяли, крім змістового наповнення, їхні підзаголовкові дані, в яких закріплювався редакційний вибір конкретних тематичних сфер. Основним чинником досягнення журналістських цілей обрано літературний компонент, що відігравав найважливішу роль при виборі читачами «свого» видання. Це давало змогу  потенційним читачам, які прагнули задовольнити свої інформаційні, просвітницькі, літературно-художні, релаксаційні («забава»), пізнавальні, естетичні запити, швидко зорієнтуватися у змістовій специфіці того чи іншого видання.