ІСТОРІЯ ЛУЦЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ ЯК ДЖЕРЕЛО ПЕДАГОГІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

У статті представлено системний погляд на педагогічне краєзнавство, що поєднує в собі функції застосування місцевого педагогічного матеріалу, найкращих здобутків педагогіки у конкретному регіоні, розв’язання актуальних завдань для підростаючого покоління. Визначено, що освітнє краєзнавство є водночас і джерелом і засобом формування і розвитку педагогічної культури майбутніх вчителів. Актуальність дослідження визначається необхідністю переосмислення освітньої парадигми та генерації нових ідей щодо модернізації освітнього процесу. На основі науково-проблемного підходу здійснено ретроспективний аналіз історії закладу освіти Луцький педагогічний коледж як джерела педагогічного краєзнавства, розкрито сутність та зміст понять «педагогічне краєзнавство». Подано теоретичний аналіз вітчизняної і зарубіжної науково-методичної літератури. На основі комплексного аналізу розкрито педагогічні принципи та умови, дотримання яких виділяє педагогічне краєзнавство з-поміж інших навчальних дисциплін, як таке, що володіє чи не найбільшими виховними й пізнавальними потенціями. Визначено, що з початком ХХІ століття в українській педагогічній науці все частіше утверджується регіональний підхід, оскільки у кожному з її куточків заново відкриваються нові віхи історії освіти. З’ясовано роль Луцького педагогічного коледжу в історії розвитку повоєнної освіти Волині. Відзначено, що історія Луцького педагогічного коледжу як джерело вивчення педагогічного краєзнавства є феноменом історико-педагогічних знань, особливостей розвитку освіти, наук, традицій Волинського краю, педагогічної думки, закономірностей у навчанні та вихованні молодого покоління з використанням педагогічного матеріалу, передового педагогічного досвіду вчительських та адміністративно-керівних кадрів. Окреслено перспективи подальшого дослідження теми історії Луцького педагогічного коледжу як джерела педагогічного краєзнавства.