Проза Григора Тютюнника в перекладі угорською мовою

У статті досліджено переклади угорською мовою зразків української малої прози письменників-шістдесятників, представлених в антологіях «Ukrán elbeszélők» («Українські оповідачі») (1968) та «Napraforgók. Mai ukrán elbeszélések» («Соняшники. Сучасні українські оповідання») (1982). Зроблено аналіз окремих художніх текстів (творів В. Дрозда, Гр. Тютюнника, Є. Гуцала, В. Шевчука, Р. Іваничука), що демонструють широту тематичної та стильової палітри тогочасної української новелістики, а також творчу еволюцію окремих митців. Наголошено на винятковій ролі упорядника та перекладача Шари Каріґ у популяризації української літератури. Предметом вивчення стали також досягнення в галузі перекладу Пала Мішлеї, Ендре та Анни Бойтарів, Єви Ґріґаші, Дьєрдя Радо та ін. Усі проаналізовані переклади засвідчують майстерність перекладачів, їх здатність адекватно передати засобами іншої мови зміст та художню специфіку текстів, різних за характером художнього вислову.