{"title":"ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ДИСКУРСУ У ТВОРЧОСТІ О. КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО","authors":"","doi":"10.24919/2786-684x.1.2022.266314","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У дослідженні вперше відрефлексовано специфіку омовлення національного дискурсу у художній творчості о. Кирила Селецького. Увагу зосереджено на стрижневих образах, які несуть основні смисли й сенси української екзистенції. Серед домінантних – образ храму, що символізує утвердження не лише християнської віри, яка, на думку отця, органічно корелює зі становленням української нації, а й виступає фокусом національного буття. Зі святинею автор пов’язує історію, сьогодення та майбутнє України. У цьому сакральному місці, яке є джерелом Божої благодаті, відбувається культурний і національний здвиг народу, його відродження, становлення та самоідентифікація. \nАвтор моделює національну матрицю, осердям якої є українська мова. Логіка письменника недвозначна, адже першоосновою повноцінного й національного буття є його мова, передовсім як «жива схованка» духу. Доповнює національну складову образ власної хати, яка символічно прочитується як власна держава. \nВиразно представлено вплив Т. Шевченка на становлення національної свідомості отця-просвітника. Зокрема, вбачаємо схожість образів та мотивів, що репрезентують національний наратив художнього слова обох митців. \nАктуалізувавши основні складові національного простору (храм, мова, хата тощо), автор доповнює свою концепцію образом школи, ґрунтованої на християнсько-національних засадах. \nУ письменника національне органічно взаємодіє з релігійним, значні ракурси взаємодоповнюються і спрямовані на реалізацію просвітницької місії у процесі національного самостановлення й самоутвердження. \nЗазначимо, що о. Кирило Селецький в осмисленні національного питання заторкує морально-етичні норми українського побуту, які зорієнтовані на християнські цінності. Зробимо узагальнення, що творчість о. К. Селецького – це синтез національного й християнського. Ці категорії визначальні і для світоглядного становлення особистості, і для розвою української нації та розвитку національної Церкви.","PeriodicalId":208091,"journal":{"name":"Соціогуманітарні студії","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-10-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Соціогуманітарні студії","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2786-684x.1.2022.266314","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ДИСКУРСУ У ТВОРЧОСТІ О. КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО
У дослідженні вперше відрефлексовано специфіку омовлення національного дискурсу у художній творчості о. Кирила Селецького. Увагу зосереджено на стрижневих образах, які несуть основні смисли й сенси української екзистенції. Серед домінантних – образ храму, що символізує утвердження не лише християнської віри, яка, на думку отця, органічно корелює зі становленням української нації, а й виступає фокусом національного буття. Зі святинею автор пов’язує історію, сьогодення та майбутнє України. У цьому сакральному місці, яке є джерелом Божої благодаті, відбувається культурний і національний здвиг народу, його відродження, становлення та самоідентифікація.
Автор моделює національну матрицю, осердям якої є українська мова. Логіка письменника недвозначна, адже першоосновою повноцінного й національного буття є його мова, передовсім як «жива схованка» духу. Доповнює національну складову образ власної хати, яка символічно прочитується як власна держава.
Виразно представлено вплив Т. Шевченка на становлення національної свідомості отця-просвітника. Зокрема, вбачаємо схожість образів та мотивів, що репрезентують національний наратив художнього слова обох митців.
Актуалізувавши основні складові національного простору (храм, мова, хата тощо), автор доповнює свою концепцію образом школи, ґрунтованої на християнсько-національних засадах.
У письменника національне органічно взаємодіє з релігійним, значні ракурси взаємодоповнюються і спрямовані на реалізацію просвітницької місії у процесі національного самостановлення й самоутвердження.
Зазначимо, що о. Кирило Селецький в осмисленні національного питання заторкує морально-етичні норми українського побуту, які зорієнтовані на християнські цінності. Зробимо узагальнення, що творчість о. К. Селецького – це синтез національного й християнського. Ці категорії визначальні і для світоглядного становлення особистості, і для розвою української нації та розвитку національної Церкви.