IT-бізнес в Україні: виклики та перспективи

Вступ. IT-галузь, що є суттєвою складо­вою в українському експорті, під час воєнної агресії рф є єдиним експортером, що не вимагає транспортування. Проблема. Особливості виробництва про­грамного забезпечення (ПЗ) формують внут­рішній ринок фахівців і зв’язки із закордонни­ми замовниками та інвесторами, обумовлюють довгострокові перспективи, тому є сенс їх вивчати з практичною метою регулювання і впливу з боку держави для зберігання наяв­них експортних можливостей, забезпечення бюджет­них надходжень і сталого розвитку галузі, запобігання відтоку фахівців за межі України, створення продуктів інтелектуаль­ної влас­ності в Україні. Мета. Окреслити практичні аспекти еко­номічних відносин, що виникають в процесі розроблення ПЗ в Україні, порівнюючи внут­рішні й експортні замовлення, формати ­взаємодії виконавців і замовників, галузей спеціалізації. Методи. Використано методи струк­турного, порівняльного і статистичного ана­лізу; за допомогою інформаційного, інститу­цій­ного й аналітичного підходів розглянуто законо­давчі акти, бізнес-процеси і еконо­мічні явища. Результати дослідження. В Україні сут­тєво зростає галузь розроблення ПЗ, пере­важно у форматі аутсорсингу. Крім попиту на інженерів, зростає попит на фахівців таких споріднених неінженерних професій, як мене­джери продуктів, що відіграють важливу роль у повному циклі розробки. Висновки. На український експорт при­падає лише 1 % світового ринку ПЗ, і навіть завдяки аутсорсингу можливе подальше зро­стання. Відносини "роботодавець – найманий працівник" вимагають оптимізації законо­давства, інакше компанії продовжуватимуть оформлювати угоди з фактично найманими працівниками як з підрядниками (ФОПами). Кіль­кість і конкурентоспроможність спорід­нених неінженерних спеціалістів в Україні поки що не дає змоги змістити акцент на користь розроблення власних продуктів, хоча є при­клади безпрецедентних інновацій.