{"title":"ОТОЧЕНЦІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ, ПРОЦЕДУРА ПЕРЕВІРКИ ТА КАРАЛЬНІ ПРАКТИКИ","authors":"T. Vronska, T. Pastushenko","doi":"10.33099/2707-1383-2020-36-2-163-189","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті порушується проблема так званих оточенців – бійців і командирів Червоної армії, які внаслідок несприятливого перебігу подій на фронті опинилися затиснутими у кільці противника та змогли згодом дістатися розташування радянських підрозділів. Але смертельна небезпека маршу по тилах противника, страх потрапити в полон чи загинути, виявилася лише частиною історії цих людей. Продовженням випробувань після повернення “до своїх” була недовіра, безпідставне обвинувачення і нерідко – суворе покарання. Донині у більшості досліджень непоміченою залишалася та надважлива обставина, що оточенців і військовополонених у директивах репресивного характеру згадували через кому. Цей розділовий знак, використовуваний для відокремлення слів і словосполучень, у роки війни став фатальним сполучником, яким згадані категорії військовиків фактично ототожнили у соціально-правовому статусі й затаврували спільним визначенням зрадник/ дезертир. На підставі аналізу законодавчо-нормативних актів, донесень, архівно-слідчих справ, широкого кола інших джерел, зокрема й особового походження, у статті аналізується еволюція ставлення сталінського режиму та його карально-репресивних органів до цієї категорії учасників бойових дій. У центрі уваги – концептуальні засади та особливості процедури перевірки, каральні практики та соціально-правові наслідки дискримінації оточенців, пролонговані на декілька повоєнних десятиліть. Окрім контррозвідки, до перевірки згаданих осіб, якщо вони мали партквиток, долучалися партійні комісії військових частин і з’єднань. У дослідженні представлено й специфіку перевірки командирів та рядових бійців Червоної армії, співробітників радянських спецслужб, жінок, як військовослужбовців, так і вільнонай-маних. Приклади індивідуальних історій показують, що, зазвичай, сам факт перебування в оточенні ставав додатковою обтяжуючою обставиною у їх кар’єрі й особистому житті, нерідко мав фатальні наслідки. ","PeriodicalId":363594,"journal":{"name":"Воєнно-історичний вісник","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2020-07-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Воєнно-історичний вісник","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33099/2707-1383-2020-36-2-163-189","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ОТОЧЕНЦІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ, ПРОЦЕДУРА ПЕРЕВІРКИ ТА КАРАЛЬНІ ПРАКТИКИ
У статті порушується проблема так званих оточенців – бійців і командирів Червоної армії, які внаслідок несприятливого перебігу подій на фронті опинилися затиснутими у кільці противника та змогли згодом дістатися розташування радянських підрозділів. Але смертельна небезпека маршу по тилах противника, страх потрапити в полон чи загинути, виявилася лише частиною історії цих людей. Продовженням випробувань після повернення “до своїх” була недовіра, безпідставне обвинувачення і нерідко – суворе покарання. Донині у більшості досліджень непоміченою залишалася та надважлива обставина, що оточенців і військовополонених у директивах репресивного характеру згадували через кому. Цей розділовий знак, використовуваний для відокремлення слів і словосполучень, у роки війни став фатальним сполучником, яким згадані категорії військовиків фактично ототожнили у соціально-правовому статусі й затаврували спільним визначенням зрадник/ дезертир. На підставі аналізу законодавчо-нормативних актів, донесень, архівно-слідчих справ, широкого кола інших джерел, зокрема й особового походження, у статті аналізується еволюція ставлення сталінського режиму та його карально-репресивних органів до цієї категорії учасників бойових дій. У центрі уваги – концептуальні засади та особливості процедури перевірки, каральні практики та соціально-правові наслідки дискримінації оточенців, пролонговані на декілька повоєнних десятиліть. Окрім контррозвідки, до перевірки згаданих осіб, якщо вони мали партквиток, долучалися партійні комісії військових частин і з’єднань. У дослідженні представлено й специфіку перевірки командирів та рядових бійців Червоної армії, співробітників радянських спецслужб, жінок, як військовослужбовців, так і вільнонай-маних. Приклади індивідуальних історій показують, що, зазвичай, сам факт перебування в оточенні ставав додатковою обтяжуючою обставиною у їх кар’єрі й особистому житті, нерідко мав фатальні наслідки.