Теорія та практика діалектико-поведінкової терапії

Діалектико-поведінкова терапія (ДПТ) є емпіричнопідтвердженим методом допомоги пацієнтамз межовими розладами і суїцидальними нахилами.Діалектико-поведінкова терапія спрямована наорієнтацію людини в особистісних змінах, збільшення поведінкових стандартів, робота з прийняттям. Терапевт при цьому виконує роль провідника,який допомагає заспокоїтися, підбадьоритисяі допомогти пацієнтові пережити цей досвід. Метадослідження полягає в теоретико-практичномуаналізуванні діалектико-поведінкової терапіїта класичних технік цього психотерапевтичногонапрямку. Методи дослідження: теоретичні,зокрема аналізування та синтезування, узагальнення, систематизація та пояснення. Результати.Обґрунтовано, що клінічна корисність, пов’язаназ використанням ДПТ в стаціонарі за кордоном.Специфіка лікування, є ефективною і сприяє зменшенню симптомів межового розладу особистостіі поліпшенню глобального функціонування, колистандартна практика і принципи включені з достовірністю у визначені моделі лікування. Зазначено, що необхідними є дослідження для стандартизаціїДПТ в стаціонарі і результатів вимірювань в українських реаліях, що допоможе визначити критичнімеханізми симптомів і поведінки, змінити і оцінитиефективність подальшого амбулаторного лікування. ДПТ – це модель лікування з найбільшоюкількістю опублікованих наукових статей, що показують ефективність. Проаналізовано деякі технікидіалектико-поведінкового напрямку. Висновки.Узагальнено, що кожна стратегія, яка використовується в ДПТ вимагає діалектичного підходу, якийпоєднує в собі зміну і прийняття. Виокремленітехніки діалектико-поведінкового напряму дозволяють особистості стати більш наполегливоюі ефективною в міжособистісній комунікації, сприяють формуванню вміння висловити свої потребиі одночасно вміння сказати “ні”, при цьому індивідакцентований на позитиві та конструктиві. Немаловажливим є вироблення навичок толерантності приподоланні стресу в діалектико-поведінковій терапії.