ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ КВАЗІДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У СТРУКТУРІ НЕГАТИВНОЇ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ НА РЕЗИДУАЛЬНУ ШИЗОФРЕНІЮ

Актуальність. У сучасних систематиках психічних розладів постшизофренічна депресія була остаточно інтегрована в контекст шизофренії, створивши таким чином позицію для аналізу ролі афективних порушень депресивного кола у структурі шизофренічного дефекту. Мета дослідження: розробити підходи до аналізу проявів депресивного спектра в осіб з резидуальною шизофренією, з вираженою негативною симптоматикою. Матеріали та методи. Проведено дослідження 92 пацієнтів Запорізької обласної клінічної психіатричної лікарні з діагнозом резидуальної шизофренії; методами дослідження є оцінка клінічних даних за критеріями та діагностичними категоріями «The Positive and Negative Syndrome Scale (PANSS)» та «Шкалою Гамільтона для оцінки депресії» (HRDS) з подальшим аналізом сили кореляційного зв’язку з використанням коефіцієнта рангової кореляції Спірмана. Результати дослідження. Розроблено підхід до аналізу афективних проявів депресивного спектра у дослідженому контингенті шляхом теоретичного співставлення критеріїв PANSS та HRDS. В основу аналізу покладено гіпотезу щодо можливості використання критеріїв HRDS, що мають слабкі або від’ємні показники сили кореляційного зв’язку з критеріями PSS та NSS у складі PANSS (що використовуються для оцінки основного комплексу симптомів шизофренії). Принципами виділення критеріїв у пулвалідних прийнято: якщо критерій є аналогічним критеріями PSS та NSS, сила кореляції повинна бути меншою, ніж помітна; якщо критерій є аналогічним критеріями GPS, сила кореляції повинна бути більшою, ніж помітна; якщо критерій відповідає попереднім пунктам, або не має аналогів у PANSS, повинні бути відсутні чинники, що маскують критерій. Висновки. Аналіз сили кореляційного зв’язку критеріїв депресії HRDS з критеріями, наявними в PANSS, виявляє в якості перспективних для діагностики прояву симптоматики депресивного спектра у хворих на резидуальну шизофренію такі симптоми: зниження настрою, загальмованість та безсоння. Ці критерії можуть розглядатися як перспективні за умов відсутності змін терапії в періоді 2 тижні до оцінки стану; фази загострення резидуального комплексу симптоматики; порушень догляду за хворим,включаючи підтримання режиму сну, активності, харчування; наявності коморбідних розладів фізичного здоров’я, що можуть викликати загально-соматичні та вегетативні симптоми.