ІНТРАСИНДРОМАЛЬНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЕНДОГЕННИХ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ В АСПЕКТІ КЛІНІЧНОГО ПАТОМОРФОЗУ

Проблема феноменологічного патоморфозу депресивних розладів є однією з актуальних проблем сучасної клінічної психіатрії. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного патоморфозу депресивних розладів ендогенного генезу в порівняльному аспекті. Матеріали і методи. Вивчено медичну документацію 236 пацієнтів із ендогенними депресивними розладами, які зверталися за медичною допомогою у 1971–1995 рр., і клінічно обстежено 189 осіб із депресивними розладами ендогенного генезу, що зверталися за медичною допомогою у 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що клінічний патоморфоз депресивних розладів на сучасному етапі характеризується збільшенням поширеності астенічної симптоматики (79,9 % проти 67,4 %, р<0,01), нездатності концентруватися і приймати рішення (71,4 % проти 61,0 %, р<0,05), тривожної симптоматики (81,0 % проти 73,7 %, р<0,05), песимізму (80,4 % проти 79,2 %, р<0,05), суїцидальних думок (70,4 % проти 60,2 %, р<0,05), гастроінтестинальної симптоматики (60,3 % проти 51,7 %, р<0,05), інсомнічних проявів (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), зменшенням проявів ангедонії (76,2 % проти 84,3 %, р<0,05) і заниженої самооцінки (80,5 % проти 73,0 %, р<0,05). Виявлено, що інтрасиндромологічна структура депресивних розладів на сучасному етапі характеризується зменшенням поширеності вітальної депресії (з 56,8 % до 42,9 %, р<0,05) та анестетичної депресії (з 25,8 % до 18,0 %, р<0,05) при збільшенні поширеності апатичних депресій (24,3 % проти 17,4 %, р<0,05), наявністю тривожно-фобічних та іпохондричних включень (56,1 % проти 47,5 %, р<0,05), інсомнічних порушень у вигляді пресомнічних, інтрасомнічних, постсомнічних проявів із переважанням останніх (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), вегето-соматичних розладів та соматизованих проявів у вигляді гетерогенних поліморфних сенестопатій (77,8 % проти 68,2 %, р<0,05), сенесто-алгічного синдрому (11,6 % проти 6,4 %, р<0,05), а також астенічної депресії (79,9 % проти 66,9 %, р<0,01), ажитованої депресії (38,6 % проти 30,1 %, р<0,05) та депресії зі стрибками ідей (28,0 % проти 20,8 %, р<0,05). Висновки. Основою сучасного клінічного патоморфозу депресивних розладів є зміни інтрасиндромальної структури через переважання апатичних та тривожних депресій при зменшенні вітальних та анестетичних її форм. Вивчення сумарної констеляції симптомів дисомнічного регістру демонструє переважання постсомнічних проявів із домінуванням обсесивно-фобічних роздумів та ідей меншовартості. Виявлені закономірності патоморфозу повинні враховуватися при розробці диференційованих лікувальних, реабілітаційних та профілактичних заходів.