Rethinking Stravinsky historically and theoretically

Актуальність дослідження витікає з необхідності більш точного визначення місця І. Стравінського як представника Санкт-Петербурзької класичної школи в музичній культурі ХХ століття. Мета дослідження – охарактеризувати особливості мови російського майстра, які перетворюють його на ключову постать музики минулого століття і дозволяють образному ладу творів І. Стравінського стати найбільш яскравим вираженням світогляду та світовідчуття людини його часу. Методологія дослідження базується на новому, морфологічному типі аналізу, в основі якого – категоріальна пара «морфема-морф», запозичена з лінгвістичної морфології. В процесі аналізу використані також елементи цілісного і стильового аналітичних типів. Основні результати та висновки дослідження . Морфологічний аналіз творів І. Стравінського дозволяє виявити набір інваріантних звукових конструкцій (морфем), іманентна концептуальність яких прямо пов’язана з асоціативно-образними можливостями слухацького сприйняття. Морфеми середовища, руху, простору, дисонансу, Януса, будучи реалізованими в текстах конкретних творів у вигляді морфів, взаємодіють одна з одною, наділяючи музичну тканину особливою властивістю поліморфності. Саме поліморфність, як головний динамізуючий фактор музичного становлення, надає образам І. Стравінського неповторну художню міць