СТАН ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ЗІ ЗНИЖЕНОЮ ФУНКЦІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

РЕЗЮМЕ. Ендотеліальна дисфункція є ключовою ланкою у розвитку захворювань кардіоваскулярної системи та майже завжди передує й супроводжує артеріальну гіпертензію, вважається маркером порушень функціонування серцево-судинної системи при цукровому діабеті та метаболічному синдромі. Водночас, даних щодо стану ендотелію судин у пацієнтів із зниженою функцією щитоподібної залози недостатньо. Метою дослідження було визначення функціонального стану ендотелію судин у хворих на артеріальну гіпертензію із зниженою функцією щитоподібної залози за допомогою візуалізаційних методів обстеження, а саме УЗ-доплерографії плечової артерії. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 99 пацієнтів, які проходили обстеження та лікування у кардіологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР з приводу артеріальної гіпертензії ІІ стадії; у 65 з них діагностували зниження функції щитоподібної залози (субклінічний та первинний гіпотиреоз). Усім обстежуваним проводили манжетову пробу. За допомогою УЗ-доплерографії визначали вихідний діаметр плечової артерії, пікову систолічну та кінцеву діастолічну швидкості кровотоку в ній, діаметр плечової артерії повторно на 5-й хвилині після дистальної оклюзії кровотоку та через 90 секунд після релаксації. Ендотелійзалежну вазодилатацію оцінювали як відношення різниці між діаметром під час проведення проби та діаметром у спокої, до діаметру в спокої, яке визначається у відсотках. Результати. Згідно з отриманими нами результатами, порушення нормальної функції ендотелію було зареєстровано у 93 (93,94 %) пацієнтів із артеріальною гіпертензією – середній показник ендотелійзалежної вазодилатації становив (6,70±0,08) %. Більш виражені прояви ендотеліальної дисфункції спостерігались в осіб із зниженою функцією щитоподібної залози, порівняно з хворими на артеріальну гіпертензію із збереженою тиреоїдною функцією. При цьому гірші показники ЕЗВД були в групі осіб із субклінічним гіпотиреозом, порівняно з пацієнтами з групи первинного гіпотиреозу – (5,91±0,05) % та (6,77±0,10) % відповідно. Висновки. Виявлені зміни свідчать про доцільність компенсації функції щитоподібної залози як у хворих на первинний гіпотиреоз, так і серед пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом, задля отримання оптимального ефекту при корекції ендотеліальної дисфункції.