{"title":"ЧАС ТА БУТТЯ В СМИСЛОВИХ МОДЕЛЯХ ТРАДИЦІЙНОГО СХОДУ ТА ПОСТМОДЕРНОГО ЗАХОДУ","authors":"Н.Г. Мозгова, Катерина Гончаренко","doi":"10.18372/2412-2157.35.16541","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена розгляду концептів «часу» та «буття» в різних культурних традиціях: східній тазахідній, між якими завжди існував та існує певний зазор (соціологічний, філософський, часовий) відповідно до якого, яксхідна так і західна людина живе в один час, але не перебуває в одній фазі соціального циклу. В статті показано, щосхідна культурна традиція щодо західної є певним «проєктом», який уже зреалізований, здійснений, довершений,витриманий часом та осмислений, вкорінений в бутті, у той час як західна культура лише підходить до нього вякості «нової перспективи». Точкою перетину для розуміння того, що традиційність Сходу є не кардинальновідмінною, а, навпаки, близькою тому, що постулюється Заходом у його постмодерному варіанті є ірраціональністьз її плинністю, орієнтованістю на тимчасове, миттєве тощо, а відтак – обґрунтування цього є метою даноюрозвідки. У такий спосіб, у дослідженні ми намагаємося реалізувати головне завдання: увиразнити точки перетинутрадиційного Сходу та постмодерного Заходу та довести, що ці культури не є кардинально протилежними.Центральною проблемою статті є спроба аналізу тлумачення часу та буття в східній смисловій моделі тавідповідно до цього обґрунтування співперетину даної проблематики в смисловій моделі постмодерної культури, в яку входить західна людина. Відповідно, розкриттю даної проблеми сприяє компаративний метод та вивіреністьметодології дослідження. Обґрунтуванню західних підходів до визначення часу та буття сприяють дослідженнякласиків філософської думки таких як: М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, Ж. Дельоз, а також ґрунтується на розвідкахТ. А. Мозгової, яка є фахівцем та дослідницею японської філософії загалом, та, зокрема, розглядає час та буття вїхньому філософському змістовному та смисловому наповненні порівняно із західними відповідниками. У розвідці миприходимо до висновку, що східну культурну традицію та західну постмодерну не можна вважати кардинальнопротилежними, а більше того, навпаки, саме Постмодерн дозволяє побачити, на скільки вони є «далекимиблизькими».","PeriodicalId":166151,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University Series Philosophy Cultural","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-07-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Proceedings of the National Aviation University Series Philosophy Cultural","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.18372/2412-2157.35.16541","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
摘要
文章主要探讨了东方和西方不同文化传统中的 "时间 "和 "存在 "概念,这两种文化传统之间一直存在着某种差距(社会学的、哲学的、时间的),根据这种差距,东方人和西方人生活在同一时间,但却不在社会周期的同一阶段。文章指出,东方文化传统相对于西方文化传统而言,是一个已经实施、完成、完备、历久弥新和被理解的 "项目",根植于存在之中,而西方文化只是作为一个 "新视角 "来看待它。要理解东方的传统主义与西方的后现代版本并无本质区别,相反却很接近,其交汇点在于非理性的流动性、对暂时和瞬间的关注等,因此,本研究的目的就是要证实这一点。因此,本研究试图完成主要任务:突出传统东方与后现代西方之间的交汇点,并证明这些文化并非根本对立。 文章的中心问题是试图分析东方语义模式中对时间和存在的解释,并据此证明这一问题在后现代文化(包括西方人)语义模式中的交汇点。因此,比较法和研究方法的有效性有助于揭示这一问题。西方对时间和存在的定义方法的证实得益于古典哲学家的研究,如M. Heidegger、J.-P. Sartre、J. Deleuze,以及 T. A. Mozgova 的研究为基础。T.A. Mozgova 是日本哲学的专家和研究者,特别是在时间和存在的哲学内涵和语义内涵方面与西方同行进行了比较。在本文中,我们得出的结论是,东方文化传统与西方后现代传统不能被视为根本对立的,而且,恰恰相反,正是后现代让我们看到了它们之间的 "距离有多远,距离又有多近"。
ЧАС ТА БУТТЯ В СМИСЛОВИХ МОДЕЛЯХ ТРАДИЦІЙНОГО СХОДУ ТА ПОСТМОДЕРНОГО ЗАХОДУ
Стаття присвячена розгляду концептів «часу» та «буття» в різних культурних традиціях: східній тазахідній, між якими завжди існував та існує певний зазор (соціологічний, філософський, часовий) відповідно до якого, яксхідна так і західна людина живе в один час, але не перебуває в одній фазі соціального циклу. В статті показано, щосхідна культурна традиція щодо західної є певним «проєктом», який уже зреалізований, здійснений, довершений,витриманий часом та осмислений, вкорінений в бутті, у той час як західна культура лише підходить до нього вякості «нової перспективи». Точкою перетину для розуміння того, що традиційність Сходу є не кардинальновідмінною, а, навпаки, близькою тому, що постулюється Заходом у його постмодерному варіанті є ірраціональністьз її плинністю, орієнтованістю на тимчасове, миттєве тощо, а відтак – обґрунтування цього є метою даноюрозвідки. У такий спосіб, у дослідженні ми намагаємося реалізувати головне завдання: увиразнити точки перетинутрадиційного Сходу та постмодерного Заходу та довести, що ці культури не є кардинально протилежними.Центральною проблемою статті є спроба аналізу тлумачення часу та буття в східній смисловій моделі тавідповідно до цього обґрунтування співперетину даної проблематики в смисловій моделі постмодерної культури, в яку входить західна людина. Відповідно, розкриттю даної проблеми сприяє компаративний метод та вивіреністьметодології дослідження. Обґрунтуванню західних підходів до визначення часу та буття сприяють дослідженнякласиків філософської думки таких як: М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, Ж. Дельоз, а також ґрунтується на розвідкахТ. А. Мозгової, яка є фахівцем та дослідницею японської філософії загалом, та, зокрема, розглядає час та буття вїхньому філософському змістовному та смисловому наповненні порівняно із західними відповідниками. У розвідці миприходимо до висновку, що східну культурну традицію та західну постмодерну не можна вважати кардинальнопротилежними, а більше того, навпаки, саме Постмодерн дозволяє побачити, на скільки вони є «далекимиблизькими».