{"title":"Пізнання світу людиною у призмі специфіки його сприйняття нею","authors":"Лілія Тішко","doi":"10.15421/172316","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті полягає у дослідженні можливостей пізнання світу людиною у призмі специфіки його сприйняття нею. \nАктуальність. Так як пізнання зовнішнього світу крізь призму внутрішньої картини життя лежить в основі формування світогляду людини, кожен сприймає те, що відбувається через свій особистий фільтр. Кожен з нас має притаманне лише йому, специфічне духовне осмислення і переживання наявного світу речей і предметів, суспільного середовища у формі відчуттів, уявлень, емоцій, котрі формують відповідне світосприйняття. У результаті всі відчувають світ по-своєму, будуючи у такий спосіб своє життя та відносини з іншими в ньому. Актуальність статті полягає в тому, щоб прояснити ці моменти і націлити на більш глибше та критичне мислення, розуміючи, що сприйняття кожного не є далеко об’єктивним. Це допоможе уникнути багатьох непорозумінь та конфліктних ситуацій, що повсякчас виникають у суспільстві. \nРезультати. Зазначено, що у пошуках відповіді на вічне питання пізнання світу окреслюються дві можливі альтернативи його сприйняття та усвідомлення. По-перше, світ є таким, яким ми його відчуваємо. По-друге, світ є таким, яким він вимальовується нашому розумові. Так, філософи раціоналістичного спрямування вважають, що передумови людського пізнання закладені у людській свідомості. Натомість філософи емпіричного спрямування схильні дотримуватись думки, що все знання про світ ми одержуємо саме з відчуттів. \nУ контексті філософської науки доречно виділяти суб’єктивну та об’єктивну реальність. На фоні цього у всі часи філософи шукають спільну мову та спільні ракурси бачення, незважаючи на те, що “суб’єктивних світів” насправді багато і вони інколи досить далекі один від одного. \nАкцентується увага на важливості критичності у пізнанні довколишнього світу. Зазначено, що критичне мислення сприяє виробленню моделей для розуміння оточуючого середовища та співвідносно цього формує відповідні моделі поведінки, що сприяють формуванню демократичного суспільства. \nВисновки. Визначено, що пізнання світу людиною крізь специфіку його сприйняття нею є тією своєрідною духовною призмою, крізь яку вона пропускає, переломлює свої інтелектуально-духовні запити, осмислює і переживає все існуюче і у такий спосіб реалізує власну людську сутність. Виявлено, що світ, у якому плине наше життя – це сплав суб’єктивного й об’єктивного, того, що залежить і того, що зовсім не залежить від нас, і ця складна діалектика кожен раз конкретно розглядається філософією на новому рівні і в новій історичній ситуації. При цьому вищою мудрістю у пізнанні навколишнього дійсності є піддавати все критичному аналізові та вміти мислити масштабно.","PeriodicalId":55760,"journal":{"name":"Grani","volume":"42 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-02-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Grani","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.15421/172316","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета статті полягає у дослідженні можливостей пізнання світу людиною у призмі специфіки його сприйняття нею.
Актуальність. Так як пізнання зовнішнього світу крізь призму внутрішньої картини життя лежить в основі формування світогляду людини, кожен сприймає те, що відбувається через свій особистий фільтр. Кожен з нас має притаманне лише йому, специфічне духовне осмислення і переживання наявного світу речей і предметів, суспільного середовища у формі відчуттів, уявлень, емоцій, котрі формують відповідне світосприйняття. У результаті всі відчувають світ по-своєму, будуючи у такий спосіб своє життя та відносини з іншими в ньому. Актуальність статті полягає в тому, щоб прояснити ці моменти і націлити на більш глибше та критичне мислення, розуміючи, що сприйняття кожного не є далеко об’єктивним. Це допоможе уникнути багатьох непорозумінь та конфліктних ситуацій, що повсякчас виникають у суспільстві.
Результати. Зазначено, що у пошуках відповіді на вічне питання пізнання світу окреслюються дві можливі альтернативи його сприйняття та усвідомлення. По-перше, світ є таким, яким ми його відчуваємо. По-друге, світ є таким, яким він вимальовується нашому розумові. Так, філософи раціоналістичного спрямування вважають, що передумови людського пізнання закладені у людській свідомості. Натомість філософи емпіричного спрямування схильні дотримуватись думки, що все знання про світ ми одержуємо саме з відчуттів.
У контексті філософської науки доречно виділяти суб’єктивну та об’єктивну реальність. На фоні цього у всі часи філософи шукають спільну мову та спільні ракурси бачення, незважаючи на те, що “суб’єктивних світів” насправді багато і вони інколи досить далекі один від одного.
Акцентується увага на важливості критичності у пізнанні довколишнього світу. Зазначено, що критичне мислення сприяє виробленню моделей для розуміння оточуючого середовища та співвідносно цього формує відповідні моделі поведінки, що сприяють формуванню демократичного суспільства.
Висновки. Визначено, що пізнання світу людиною крізь специфіку його сприйняття нею є тією своєрідною духовною призмою, крізь яку вона пропускає, переломлює свої інтелектуально-духовні запити, осмислює і переживає все існуюче і у такий спосіб реалізує власну людську сутність. Виявлено, що світ, у якому плине наше життя – це сплав суб’єктивного й об’єктивного, того, що залежить і того, що зовсім не залежить від нас, і ця складна діалектика кожен раз конкретно розглядається філософією на новому рівні і в новій історичній ситуації. При цьому вищою мудрістю у пізнанні навколишнього дійсності є піддавати все критичному аналізові та вміти мислити масштабно.