ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У КРОВІ ТА ЛЕГЕНЯХ ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ

Abstract

Вступ. Синдром тривалого стиснення (СТС) становить 15–24 % у структурі травматичних уражень. До важливих ланок у механізмах його виникнення належить розвиток ендогенної інтоксикації, інтегральним показником якої є вміст молекул середньої маси (МСМ). Метаболічні порушення у тканинах, які зазнали стиснення, і токсичні продукти, що утворюються у вогнищі компресії, зумовлюють ушкодження життєво важливих органів, насамперед печінки, нирок та легень. Мета дослідження – дослідити динаміку змін вмісту молекул середньої маси у сироватці крові та гомогенаті легень щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стис­нення. Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях масою 180–200 г. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин внаслідок стиснення м’яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4 год у спеціальному пристрої, сконструйова­ному на кафедрі функціональної та лабораторної діагностики Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Площа стискальної поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. Тварин виводили з експерименту під тіопенталовим знеболюванням на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби спостереження шляхом пункції серця. Вміст МСМ визначали згідно з методикою Р. І. Ліфшиц. Результати й обговорення. У динаміці посттравматичного періоду СТС встановлено зростання рівня ендогенних токсинів, на що вказує вірогідне збільшення вмісту МСМ у всі доби спостереження відносно контролю. Максимальні значення досліджуваних показників відмічено на 3-тю добу експерименту: в сироватці крові – підвищення вмісту МСМ1 і МСМ2 у 2,1 та 2,4 раза відповідно; в супернатанті гомогенату легень – його зростання у 2,2 і 2,8 раза відповідно. Висновки. Експериментальний СТС супроводжується зростанням рівня ендогенної інтоксикації з досягненням максимуму на 3-тю добу посттравматичного періоду. При зіставленні динаміки змін МСМ встановлено синхронне підвищення їх вмісту як у сироватці крові, так і в гомогенаті легень з більш інтенсивними змінами в гомогенаті легень, що, ймовірно, пов’язано з деструктивними змінами, розвитком запалення, гіпоксією, зменшенням енергетичного потенціалу легень та активацією пероксидного окиснення ліпідів.