ВІДПОВІДНІСТЬ ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРІВ ТЕМПЕРАТУРИ І ПОТУЖНОСТІ ПРОЦЕСУ ШЛІФУВАННЯ

Abstract

Вступ. Шліфування поверхонь є ефективним методом фінішної обробки інструментом, що має переривчасту робочу поверхню. Процес шліфування супроводжується подрібненням стружки при нераціональній геометрії абразивних зерен. Це робить процес енергетично витратним. Теплові явища, що супроводжують процес, визначають експлуатаційні властивості поверхонь деталей. Теоретичним та експериментальним дослідженням процесу шліфування присвячені праці ряду вчених. Інтенсивність зміни температури шліфування часто пояснюють тепловими потоками. Різні методи експериментальних досліджень сигналів зміни температури за часом методів шліфування, та їх порівняння, доводять імпульсний характер дії джерел теплоти. Вочевидь, дією постійного теплового потоку це пояснити не можливо. Теоретично визначений ряд параметрів процесу шліфування, серед яких: розміри контакту; загальний час обробки, інтервали часу між дією сусідніх кромок; швидкість підведення припуску як для попутної так і зустрічної схеми шліфування; відсоток різальних кромок серед загальної кількості. Відмічені характерні моменти часу, що відповідають початку, закінченню процесу та досягненню теплового балансу. Мета – перевірка адекватності наведених теоретичних викладок в працях авторів, їх узагальнення, та порівняння з відомими експериментальними дослідженнями сигналів вимірювання температури та потужності процесу круглого поздовжнього та інших методів шліфування. проведених іноземними вченими для методів як при попутній, так і зустрічній кінематиці. Результати. Проведений аналіз та розрахунки дозволили довести відповідність запропонованої теоретичної моделі та експериментальних даних теплових сигналів для методів процесу шліфування. Висновки. Знайдені потужність, що припадає на різальну кромку, розподілення енергії, що відводиться зі стружкою та надходить в деталь. Оцінені фактори зміни потужності за час проходження області контакту.