Дослідження кріоліофілізованої ксеноочеревини щодо насичування хлоргексидином

Abstract

Пародонтит є одним із найпоширеніших захворювань навколозубних тканин. Більшість протоколів його лікування передбачає використання антисептиків у пародонтальних кишенях. Ми пропонуємо вивчення можливості запровадження нового виробу медичного призначення – пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, де кріоліофілізована ксеноочеревина виконуватиме роль депо антисептика. В даному дослідженні проводять вивчення здатності кріоліофілізованої ксеноочеревини насичуватись розчином хлоргексидину різних концентрацій, та зберігати його сухий залишок після проведення повторної процедури ліофілізації. Мета дослідження – визначити здатність кріоліофілізованої ксеноочеревини свині насичуватись розчинами хлоргексидину різної концентрації, та здатність її утримувати сухий залишок розчину після повторної ліофілізації. Матеріали і методи. У досідженні використовували кріоліофілізовану ксеноочеревину свинячого походження, виготовлену ТОВ «Інститут біомедичних технологій» товщиною 0,3 мм, та 20 % розчин хлоргексидину біглюконату, що в подальшому змішували з дистильованою водою для отримання розчинів різної концентрації – 2,5 % (1:7), 5 % (1:3) та 10 % (1:1). Пластинки кріоліофілізованої очеревини розміром 5х8 мм поділили на 4 групи по 30 штук у кожній. Кожну групу було зважено. На 10 хв групи занурювали у відповідний розчин хлоргексидину та знову зважували. Потім матеріал було ліофілізовано та проведено фінальне зважування. Результати досліджень та їх обговорення. Після кожного етапу виготовлення пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, їх зважували. Результати аналізу даних після замочування показали збільшення маси вкладок, порівняно з їх сухою масою, що свідчило про адсорбцію розчину ксеноочеревиною. Після проведення процедури ліофілізації маса вкладок із кожної групи зменшилась, однак все ще залишалась більшою, ніж маса сухої очеревини. Це свідчить про випаровування частини розчину під час ліофілізації та про наявність сухого залишку розчину хлоргексидину на вкладках. Масова частка цього залишку становила в середньому 13,77 % у першій групі вкладок (використовувався 2,5 % розчин хлоргексидину), 32,81 % у другій (5 % розчин хлоргексидину), 36,77 % у третій (10 % розчин хлоргексидину) та 57,4 % у четвертій групі (20 % розчин хлоргексидину). Висновки. Кріоліофілізована ксеноочеревина має здатність насичуватись розчином хлоргексидину та зберігати його сухий залишок після повторної ліофілізації. Для подальших досліджень, зокрема в клініці, було прийнято рішення використовувати очеревину, яка була замочена у 10 та 20 % розчинах хлоргексидину з наступною ліофілізацією.