Фахова компетентність майбутніх вихователів: теоретичні підходи до її формування на засадах компетентісного підходу

Abstract

Сучасний дошкільний заклад активно перетворюється на «інститут соціалізації», а вихователь має бути прикладом для дітей та мати належний рівень фахової компетентності. Установлено, що з психолого-педагогічної точки зору компетентний вихователь володіє ґрунтовними знаннями, має розвинуті педагогічні здібності, досконалі професійні уміння, сформовану професійну самосвідомість та педагогічне мислення, а також володіє навичками самонавчання й самовдосконалення. На основі узагальнення з’ясовано, що основними характеристиками фахової компетентності майбутніх вихователів є: досконале володіння теоретичними знаннями; педагогічна майстерність; самовдосконалення і творча праця над собою; оволодіння культурним, етнодуховним потенціалом; застосування на практиці новітніх методик навчання й виховання дітей дошкільного віку. У фаховій діяльності вихователя виокремлено п’ять основних функцій: організація, планування, контроль і надання допомоги, педагогічний аналіз. До спектру основних ролей вихователя належать: навчати, допомагаючи дітям набути нові знання, і виховувати на основі творчої мотивації. Вагому роль у фаховій компетентності вихователів відведено особистісним якостям (відвертість, доброзичливість, співпереживання, щирість). Сучасний вихователь має бути інноваційним дослідником, організатором, фасилітатором, консультантом, коучом. Провідну роль під час формування фахової компетентності майбутніх вихователів відіграє компетентнісний підхід. Цей підхід є основоположним методичним орієнтиром, адже дає можливість скласти цілісне, інтегроване уявлення про діяльність вихователя. Його впровадження забезпечить діяльнісну, мотиваційну готовність, сприятиме формуванню творчості та спонукатиме до рефлексії. Компетентнісний підхід дозволить студентам вдосконалити методику впровадження дидактичних, виховних, розвивальних і соціалізуючих інтерактивних технологій у дошкільних закладах.