РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРЦІ ЩУРІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ

Abstract

Вступ. В останні місяці, у зв’язку з війною на території України, значно зросла кількість людей, які тривалий час перебували в малорухомому положенні й у стресовому стані. Провідною ланкою виникнення будь-якої патології залишається розвиток оксидативного стресу, що впливає на появу порушень серцево-судинної системи. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів при розвитку іммобілізаційного стресу. Методи дослідження. Досліди виконано на 60 безпородних щурах-самцях масою 180–210 г. Тварин поділили на 5 груп: контроль, стрес 1 добу, стрес 2 доби, стрес 3 доби, стрес 4 доби. Стрес моделювали шляхом одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу. Дослідження тварин у кожній групі проводили в контролі, через 1 добу після останньої іммобілізації. Під тіопентал-натрієвим наркозом здійснювали забір серця, в гомогенаті якого визначали вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутазну і каталазну активність. Результати й обговорення. У щурів-самців через 1 добу після одноразового епізоду стресу, порівняно з контролем, відмічено підвищення концентрації дієнових кон’югатів на 41,4 % (p<0,001), ТБК-активних продуктів – на 21,1 % (p<0,01), зростання супероксиддисмутазної активності на 38,5 % (p<0,001), каталазної – на 68,5 % (p<0,001). Збільшення вмісту дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів спос­терігали через 2 і 3 доби стресу, але показники знижувалися після 4 іммобілізацій. Зростання супероксиддисмутазної і каталазної активності відзначено через 2 доби стресу, але показники зменшувалися через 3 доби, збільшувалися через 4 доби порівняно з попереднім терміном. Висновки. Розвиток оксидативного стресу в серці щурів при іммобілізаійному стресі залежить від кількості стресових епізодів. При триразових одногодинних іммобілізаціях у щурів-самців розвивається дистрес, при одно- і дворазових – еустрес.