Клінічна ефективність первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей 10-13-річного віку

Abstract

Резюме. Захворювання твердих тканин зуба різного генезу на сьогодні є однією з основних проблем у сучасній стоматології. В Україні актуальність вивчення стану твердих тканин постійних зубів зумовлена високими показниками розповсюдженості та інтенсивності карієсу, особливо в перші роки після прорізування постійних зубів. Мета дослідження – оцінити ефективність розробленої схеми екзогенної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 10–13 років, що враховує ступінь мінералізації емалі. Матеріали і методи. Клініко-лабораторне обстеження 393 дітей віком від 10 до 13 років. При огляді визначали індекс карієсу КПВ, індекс найвищої інтенсивності карієсу (SiC-index), розповсюдженість та інтенсивність вогнищевої демінералізації емалі, індекс гігієни ротової порожнини за Гріном – Вермільйоном (ОНІ-S), приріст інтенсивності та редукцію приросту інтенсивності карієсу зубів. Результати досліджень та їх обговорення. Результати клінічного дослідження запропонованої схеми первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 10–13 років упродовж двох років спостережень свідчать про достовірно низький приріст інтенсивності карієсу постійних зубів в основній групі (0,23±0,04), високі показники редукції приросту інтенсивності карієсу постійних зубів (69 %), зниження кількості ділянок демінералізації (5,6–9,3 %), підвищення карієсрезистентності твердих тканин постійних зубів до високого рівня (на 59,4 %), підвищення мінералізуючого потенціалу ротової рідини за рахунок зростання кількості фтору (в 1,55–1,73 раза) та кальцію (24,4–28,8 %) (р<0,05). Висновки. Доведено ефективність розробленої схеми первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 10–13 років.