ПРАВОВЕ ПОЧУТТЯ ЯК СКЛАДОВА ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні сутності поняття «правове почуття» як необхідного елемента під час здійснення правозастосовної діяльності органами державної влади, а також характеристиці його ролі і цінності для забезпечення механізму правового регулювання в цілому. Методи дослідження: методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціально юридичні методи пізнання, використання яких дозволило проаналізувати різні концептуальні підходи до вироблення уявлень щодо співвідношення інтелекту та інтуїції, впливу відчуття права, правових емоцій та правового мислення на процес пізнання і застосування права. Результати: результатом даної наукової роботи стала розробка теоретичних положень, на основі яких сформульовано визначення правового почуття як соціально-психологічного (емоційного) відношення людини до права, правової дійсності, правових приписів та настанов, заснованого на загальновизнаному ідеалі добра і справедливості. Також авторами доведено значення правового почуття для побудови та функціонування цілісної, ефективної і інклюзивної системи органів державної влади, зокрема завдяки його спроможності перетворювати закон у більш потужний інструмент, здатний забезпечити соціальну справедливість та дотримання принципу верховенства права. Обговорення: правове почуття є складним соціально-психологічним явищем, яке існує у кожного індивіда, суспільства в цілому впродовж усієї історії його розвитку. Його роль у сучасних умовах може і повинна бути посилена в усіх відношеннях, так як це є одним із важливих передумов побудови правової держави і демократичного громадянського суспільства. Досліджені наукові ідеї мають важливе значення для вдосконалення роботи органів державної влади. Їх впровадження безпосередньо в процес прийняття юридичних рішень зумовить розвиток емоційного інтелекту та спонукатиме працівників державних органів більш етично займатися своєю професією, сприятиме прояву поваги до людей, тим самим розширюючи доступ громадян до правосуддя, їх можливості участі в управлінні публічними справами тощо.