{"title":"Сімейна поведінкова терапія в лікуванні ожиріння в дітей шкільного віку","authors":"T. Sorokman, S. V. Sokolnyk, N.O. Popeluk","doi":"10.22141/2224-0721.19.1.2023.1238","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Актуальність. Ожиріння вражає 27–34 % дітей і вважається головною проблемою громадського здоров’я. Оскільки все більше дітей страждають від надмірної маси тіла, медичним працівникам необхідно шукати ефективні методи профілактики та лікування ожиріння. Мета: оцінити ефективність сімейної поведінкової терапії в лікуванні дітей із ожирінням. Матеріали та методи. Впродовж одного року під спостереженням перебувало 57 дітей віком 7–12 років з ожирінням, які були рандомізовані в дві групи: основну (інтервенційна) — 34 особи (I) та порівняння — 23 особи (II). Діти I групи включені в програму сімейного поведінкового лікування, що полягала в гіпокалорійному харчуванні, контролі за сімейним середовищем та дозованому контрольованому фізичному навантаженні. Ліпідний спектр крові вивчався за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів низької (ХС ЛПНЩ) і високої щільності (ХС ЛПВЩ). Результати. У дітей з ожирінням як систолічний (САТ), так і діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) був підвищений (становив у середньому 125,9 ± 0,9 мм рт.ст. i 66,9 ± 1,2 мм рт.ст. відповідно), також виявлено зростання концентрації ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ. Через рік після проведення сімейної поведінкової терапії ІМТ у дітей з ожирінням знизився з 26,8 до 25,1 кг/м2, міжгрупові зміни САТ та ДАТ були статистично значущі (I група: до програми САТ становив 124,9 ± 0,8 мм рт.ст., після — 118,9 ± 0,9 мм рт.ст., р < 0,05; ДАТ — 65,7 ± 1,2 мм рт.ст. і 62,1 ± 1,0 мм рт.ст. відповідно, р < 0,05; II група: до програми САТ був 125,1 ± 0,7 мм рт.ст., після — 126,9 ± 0,8 мм рт.ст., р > 0,05; ДАТ — 66,6 ± 1,1 мм рт.ст. і 67,7 ± 1,2 мм рт.ст. відповідно, р > 0,05). Також відбулися достовірні зміни в ліпідному спектрі крові: рівень ЗХС знизився в 0,87 разa, ТГ — у 0,94 разa, при тенденції до зниження ХС ЛПНЩ та підвищення ХС ЛПВЩ. Висновки. Полікомпонентна сімейна поведінкова терапія є ефективною щодо зниження індексу маси тіла дітей з ожирінням. Отримані результати вказують на необхідність застосування запропонованої лікувальної програми в клінічній практиці.","PeriodicalId":13962,"journal":{"name":"INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine)","volume":"184 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"1","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine)","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.22141/2224-0721.19.1.2023.1238","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
Abstract
Актуальність. Ожиріння вражає 27–34 % дітей і вважається головною проблемою громадського здоров’я. Оскільки все більше дітей страждають від надмірної маси тіла, медичним працівникам необхідно шукати ефективні методи профілактики та лікування ожиріння. Мета: оцінити ефективність сімейної поведінкової терапії в лікуванні дітей із ожирінням. Матеріали та методи. Впродовж одного року під спостереженням перебувало 57 дітей віком 7–12 років з ожирінням, які були рандомізовані в дві групи: основну (інтервенційна) — 34 особи (I) та порівняння — 23 особи (II). Діти I групи включені в програму сімейного поведінкового лікування, що полягала в гіпокалорійному харчуванні, контролі за сімейним середовищем та дозованому контрольованому фізичному навантаженні. Ліпідний спектр крові вивчався за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів низької (ХС ЛПНЩ) і високої щільності (ХС ЛПВЩ). Результати. У дітей з ожирінням як систолічний (САТ), так і діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) був підвищений (становив у середньому 125,9 ± 0,9 мм рт.ст. i 66,9 ± 1,2 мм рт.ст. відповідно), також виявлено зростання концентрації ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ. Через рік після проведення сімейної поведінкової терапії ІМТ у дітей з ожирінням знизився з 26,8 до 25,1 кг/м2, міжгрупові зміни САТ та ДАТ були статистично значущі (I група: до програми САТ становив 124,9 ± 0,8 мм рт.ст., після — 118,9 ± 0,9 мм рт.ст., р < 0,05; ДАТ — 65,7 ± 1,2 мм рт.ст. і 62,1 ± 1,0 мм рт.ст. відповідно, р < 0,05; II група: до програми САТ був 125,1 ± 0,7 мм рт.ст., після — 126,9 ± 0,8 мм рт.ст., р > 0,05; ДАТ — 66,6 ± 1,1 мм рт.ст. і 67,7 ± 1,2 мм рт.ст. відповідно, р > 0,05). Також відбулися достовірні зміни в ліпідному спектрі крові: рівень ЗХС знизився в 0,87 разa, ТГ — у 0,94 разa, при тенденції до зниження ХС ЛПНЩ та підвищення ХС ЛПВЩ. Висновки. Полікомпонентна сімейна поведінкова терапія є ефективною щодо зниження індексу маси тіла дітей з ожирінням. Отримані результати вказують на необхідність застосування запропонованої лікувальної програми в клінічній практиці.