ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНЕ РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ДАКРІОЦИСТИТОМ

Abstract

Метою дослідження було розробити спосіб визначення топографо-анатомічного взаємозв’язку слізного мішка з оточуючими структурами та оцінити його ефективність при плануванні та виконанні ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії (ЕЕДЦРС). Досліджувану групу (1-а група) склали 45 пацієнтів з хронічним дакріоциститом (ХД), яким ЕЕДЦРС була здійснена за розробленою методикою, до групи порівняння (2-а група) було включено 36 хворих, яким після виконання ЕЕДЦРС за розробленою методикою в зону дакріориностоми встановлювали полівінілхлоридний провідник. До контрольної (3-ї) групи  увійшли 28 пацієнтів, яким ЕЕДЦРС виконувалась за загальноприйнятою методикою. Для оцінки інформативності методик проведення комп’ютерної томографії (КТ) СВШ і можливості ефективного застосування отриманих КТ-даних, пацієнти 1-ї та 2-ї груп були розподілені на 2 підгрупи: до 1А і 2А були включені пацієнти, яким КТ СВШ проводили за розробленою методикою, а хворим підгруп 1В і 2В – за традиційним алгоритмом. Гіперпневматизація клітин agger nasi виявлена у 14,7% обстежених, запальна патологія в навколоносових пазухах – у 38,5% (p>0,05). Слізна ямка розташовувалась на рівні переднього кінця середньої носової раковини (СНР) в 39,4 % випадках, допереду від нього – у 32,1%, а дозаду – в 14,7 %. У 13,8 % спостереженнях визначити відношення слізної ямки до СНР було утрудненим, ці випадки були в підгрупах 1В, 2В та в 3-й групі (p<0,05). Візуалізація хірургічного поля 1-2 ступеня в групах 1А та 2А була у понад 90 % пацієнтів, у групах 1В та 2В – менш ніж у 50 %, а в групі 3 – у 25 % хворих (p<0,05). Таким чином, анатомо-топографічні особливості СВШ необхідно визначати та враховувати при хірургічному лікуванні та спостереженні хворих з ХД. Розроблена методика проведення КТ із контрастуванням СВШ є ефективнішою в порівнянні з традиційною, а виконання хірургічного втручання при її застосуванні – ощадливим.