{"title":"Поширеність клінічних форм хронічного періодонтиту в стоматологічних пацієнтів Залежно від віку","authors":"S. V. Khlyebas, V. Y. Novoshitsky","doi":"10.11603/2311-9624.2019.3.10573","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Резюме. Серед стоматологічних захворювань інфекційно-запальні процеси в пульпі та в періапікальних тканинах, що виникають унаслідок ускладнення карієсу, займають третє місце серед населення України та є основною причиною ранньої втрати зубів. \nМета дослідження – вивчити поширеність клінічних форм хронічного періодонтиту в стоматологічних пацієнтів залежно від віку. \nМатеріали і методи. У дослідження включили 542 стоматологічних пацієнтів, середній вік яких складав (35,30±8,31) року (М±SD). Серед обстежуваних осіб було 255 чоловіків та 287 жінок, яких поділили на дві групи залежно від віку. Діагноз клінічних форм хронічного періодонтиту встановлювали на основі клінічного та рентгенологічного обстежень. \nРезультати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного обстеження показали, що 185 пацієнтів (34,13 %) зі 542 обстежених мають різні клінічні форми хронічного періодонтиту. Серед його клінічних форм гранулематозний періодонтит був найчастіше – в 63,64 % випадків, а найрідше – хронічний фіброзний періодонтит – у 16,97 % випадків. У пацієнтів молодого віку різні форми хронічного періодонтиту були у 34,54 %, при чому найчастіше простежувався гранулематозний періодонтит (23,25 %), найрідше – фіброзний періодонтит (4,97 %). Серед стоматологічних пацієнтів середнього віку в 32,32 % були різні форми хронічного періодонтиту, найчастіше гранулематозний періодонтит (22,22 %), а найрідше – гранулюючий періодонтит (4,04 %). \nВисновки. Результати проведеного аналізу поширеності клінічних форм хронічного періодонтиту залежно від віку продемонстрували, що у пацієнтів молодого віку частота хронічного періодонтиту становила 34,54 % та була вищою, ніж у пацієнтів середнього віку (32,32 %), але не достовірно (p=0,726). Найчастіше серед клінічних форм хронічного періодонтиту був хронічний гранулематозний періодонтит як у пацієнтів молодого віку, так і в осіб середнього віку. Не було виявлено достовірної різниці (p>0,05) між усіма формами хронічного періодонтиту залежно від віку.","PeriodicalId":35793,"journal":{"name":"Journal of Clinical Dentistry","volume":"183 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2019-11-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Journal of Clinical Dentistry","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10573","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q2","JCRName":"Dentistry","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Резюме. Серед стоматологічних захворювань інфекційно-запальні процеси в пульпі та в періапікальних тканинах, що виникають унаслідок ускладнення карієсу, займають третє місце серед населення України та є основною причиною ранньої втрати зубів.
Мета дослідження – вивчити поширеність клінічних форм хронічного періодонтиту в стоматологічних пацієнтів залежно від віку.
Матеріали і методи. У дослідження включили 542 стоматологічних пацієнтів, середній вік яких складав (35,30±8,31) року (М±SD). Серед обстежуваних осіб було 255 чоловіків та 287 жінок, яких поділили на дві групи залежно від віку. Діагноз клінічних форм хронічного періодонтиту встановлювали на основі клінічного та рентгенологічного обстежень.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного обстеження показали, що 185 пацієнтів (34,13 %) зі 542 обстежених мають різні клінічні форми хронічного періодонтиту. Серед його клінічних форм гранулематозний періодонтит був найчастіше – в 63,64 % випадків, а найрідше – хронічний фіброзний періодонтит – у 16,97 % випадків. У пацієнтів молодого віку різні форми хронічного періодонтиту були у 34,54 %, при чому найчастіше простежувався гранулематозний періодонтит (23,25 %), найрідше – фіброзний періодонтит (4,97 %). Серед стоматологічних пацієнтів середнього віку в 32,32 % були різні форми хронічного періодонтиту, найчастіше гранулематозний періодонтит (22,22 %), а найрідше – гранулюючий періодонтит (4,04 %).
Висновки. Результати проведеного аналізу поширеності клінічних форм хронічного періодонтиту залежно від віку продемонстрували, що у пацієнтів молодого віку частота хронічного періодонтиту становила 34,54 % та була вищою, ніж у пацієнтів середнього віку (32,32 %), але не достовірно (p=0,726). Найчастіше серед клінічних форм хронічного періодонтиту був хронічний гранулематозний періодонтит як у пацієнтів молодого віку, так і в осіб середнього віку. Не було виявлено достовірної різниці (p>0,05) між усіма формами хронічного періодонтиту залежно від віку.