Mykhailo Drahomanov and halychans: once again about the “dissonances” in relationships

Abstract

У статті конкретизовано основні етапи світоглядної еволюції М. Драгоманова у призмі його взаємин з діячами українського руху в Галичині. Ак- центовано на специфіці рецепції цієї еволюції, на фактах відмови лідера від общерусизму та його переходу до нового виду українства. Виокремлено суперечності та непослідовності драгоманівських концепцій, які спричиняли незгоди у середови- щі галичан. Метою статті є аналітико-синтетичний розгляд складних стосунків М. Драгоманова із галицькою інтелігенцією у контексті суспільно-політичних транс- формацій 70–80-х років ХІХ ст. Методологічні засади дослідження базуються на ре- алізації антропологічного підходу. Застосовано імагологію як стратегію дослідження образів «свого-чужого». У статті використано системний, генетичний, біографічний, просопографічний, герменевтичний та інші методи дослідження. Науковою новизною статті є певне переакцентування причин «задирливих» стосунків між Драгомановим і галичанами, а також увиразнення на тлі цих взаємин еволюції драгоманівських погля- дів на сутність національного початку. У висновках зазначено, що діяльність М. Дра- гоманова у Галичині започаткувала новий етап у розвитку надніпрянсько-галицьких взаємин. Акцентовано, що їх загострення між Драгомановим і галичанами зумовлене цілим рядом причин: драгоманівським раціоналізмом та антиклерикалізмом, його про- пагандою общеруських засад, настійливим підкреслюванням переваг російської літера- тури, не завжди коректними і реальними вимогами впровадження новоєвропейського реалізму у складний контекст галицьких реалій. Підсумовано, що найголовнішими із причин стали драгоманівський характер та завчасна (Франко) поява Драгоманова на передньому плані галицько-наддніпрянських взаємин.