Місце мікроглії при розсіяному склерозі: мішені та фармакологічна стратегія

Abstract

Розсіяний склероз (РС) – найпоширеніше автоімунне та демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що характеризується в більшості випадків початковими рецидивами, які надалі переростають у прогресуючу нейродегенерацію, глибоко порушуючи рухові та когнітивні функції пацієнтів. Незважаючи на наявність імуномодулюючої терапії, ефективної для зниження частоти рецидивів та уповільнення прогресування захворювання, всі вони не змогли відновити міє­ лін ЦНС, необхідний для повного одужання при РС. Мета дослідження – розглянути та проаналізувати сучасні уявлення про роль мікроглії в патоге­ незі РС, а також мішені та фармакологічну стратегію щодо лікування цього захворювання. Мікроглія є первинними запальними клітинами, присутніми в осередках РС, тому значно сприяє демієлінізації та поширенню пошкодження. Таким чином, багато терапевтичних стратегій були спрямовані на мікроглію, а саме, пригнічення мікрогліального прозапального фенотипу та нейродегенеративного стану для зниження тяжкості захворювання. З іншого боку, внесок мієлінового фагоцитозу, що забезпечує нейропротекторну роль мікроглії при РС, є менш вивченим. Справді, незважаючи на наявність функціональних клітин­ попередників олігодендроцитів (OPCs) у ділянках ураження бляшки РС, вони не можуть ремієлінізу­ ватися внаслідок надмірного накопичення мієлін­токсичного дебрису, який має бути видалений мікроглією. Порушення регуляції цього процесу пов’язане з порушенням відновлення нейронів і недостатньою ремієлінізацією. У дослідженні розглянуті дані щодо мікрогліального мієлінового фагоцитозу та його участі в роз­ витку та відновленні стану за РС, потенціал фагоцитарно­опосередкованих терапевтичних підходів, а також їхнє модулювання як новий і раціональний підхід до лікування патології, пов’язаної з РС.