ОЦІНКА ФАКТОРІВ РИЗИКУ КРОВОТОЧИВОСТІ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ ВАРФАРИНОМ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ, УСКЛАДНЕНІЙ ФІБРИЛЯЦІЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ

Abstract

Вступ. Антикоагулянтна терапія вкрай потрібна хворим з фібриляцією передсердь. Кожен із препаратів має свої особливості, в тому числі варфарин. Це препарат з вузьким терапевтичним вікном і чутливістю до впливу різних факторів на його фармакокінетику та фармакодинаміку. Мета дослідження – проаналізувати вплив модифікуючих факторів на ефективність лікування за даними літератури, зокрема, особливостей харчування, способу життя і дотримання релігійних канонів (посту), шкідливих звичок, лікарської взаємодії, щоб мінімізувати їх вплив на результати дослідження та оцінити вплив постійних чинників (віку, статі, генетичної мутації CYP2C9, супутньої патології, кровотеч в анамнезі) на ефективність і безпеку варфарину. Методи дослідження. У дослідження було включено 100 пацієнтів, яким проведено загальноклінічні, інструментальні обстеження, фармакогенетичні дослідження: ідентифікацію поліморфних алелів Arg144Cys гена CYP2C9*2 та Ile359Leu гена CYP2C9*3 виконано методом полімеразної ланцюгової реакції. Саме ці варіанти асоційовані з більшим ризиком виникнення кровотеч. Статистична обробка передбачала: оцінку відповідності розподілу генотипів очікуваним значенням за рівновагою Харді – Вайнберга; визначення міжгрупової достовірної різниці кількісних величин – розраховано за T-test for independent samples by groups і % – за критерієм χ2. Результати й обговорення. Серед усіх вищеперерахованих немодифікованих факторів найпотужніший вплив мав варіант індивідуальної фармакогенетики. З високою достовірністю встановлено залежність геморагічних ускладнень від наявності змінених (мутантних) алелів ензимів детоксикації CYP2C9. Усього протягом дослідження геморагічні ускладнення мали 34 пацієнти, 8 з яких – двічі, один – тричі. Було ідентифіковано 30 пацієнтів з наявністю будь-якої мутації. Серед носіїв мутантного алеля кровотечу мали 24 пацієнти (70,6 %) проти 6 осіб (9,1 %) без мутації (р<0,0001). У гетерозигот (С/Т) обох видів мутації геморагічні ускладнення розвинулися в 14 осіб (41,2 %) проти 6 (9,1 %) (р<0,0001). У гомозигот (Т/Т) обох видів мутації кровотечі спостерігали в 11 пацієнтів (32,4 %) проти 0 (0) у групі осіб з незміненими алелями (р<0,0001); оскільки обидва алелі мають заміщення амінокислот, сповільнюється метаболізм лікарських засобів, залежних від CYP2C9, в нашому випадку – варфарину, що призводить до зростання його концентрації у крові та ризику виникнення кровотеч. Висновок. Дослідження і впровадження індивідуального генетичного паспорта пацієнта може бути перспективним напрямком для забезпечення ефективності та безпеки застосування варфарину.