Омаж Новеру, або криза оповідальності в сучасному танці Німеччини

Abstract

Мета статті – проаналізувати еволюцію найхарактернішого процесу сучасного європейського балетного театру, а саме, тяжіння до оповідальності або відмови від неї, на прикладі німецького театрального танцю у найбільш характерних проявах сьогодення – створенні ненаративних хореографічних мініатюр. Методологія базується на історичному, порівняльному та герменевтичному методах, що в комплексі забезпечують інтерпретаційні принципи визначення танцювального контексту та його когнітивного розуміння. Сукупність підходів також слугує більш широкому розгляду дослідницької проблематики та розсуває можливості вивчення зразків сучасного танцю за умов актуальних жанрових, композиційних та стилістичних змін. Наукова новизна Вперше проаналізовано сучасні балетмейстерські постановки на сценах Німеччини (Штутгартський балет, Мюнхенський театр на Гертнерплац) крізь призму оповідальності. Висновки. У сучасному хореографічному театрі поступово нівелюється поняття оповідальності, особливо у невеликих хореографічних композиціях. Це пов’язано, зі свого боку, з браком можливості молодих балетмейстерів розповідати історії тими виражальними засобами, якими вони зазвичай користуються або бачать у доробку своїх наставників. Натомість замість оповідальності пропонується концептуальність, причому така, що не завжди виглядає переконливою у контексті вихідного літературного твору або початкового задуму балетмейстера. Показовими у цьому сенсі є назви робіт: вони, зазвичай, абстраговані або провокаційні. Аби розібратися в їхньому задумі не обов’язково розшифровувати когнітивні відповідності явища. Бо вони можуть відбивати зовсім інші понятійні категорії, що відштовхуються від назви, проте кардинально вирізняються від адекватних або звичних сенсів.