ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ РИЗИКАМИ

Abstract

Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш “яскраві” і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов’язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.