ЕКОНОМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Abstract

Розглянуто поняття «економічна дипломатія». Висвітлено класифікацію національних інтересів України. Розкрито положення щодо визначення політичних і економічних цілей економічної дипломатії згідно Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. №2411-VI. Проаналізовано напрями вітчизняної економічної дипломатії: підтримка розвитку торговельно-економічного, інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди; розширення міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій в національну економіку. Визначено, що в Україні досягнення цілей економічної дипломатії здійснюється за допомогою діяльності таких органів державної влади: Президента України і його адміністрації; Верховної Ради України (провідна роль у сфері економічної дипломатії у Верховній Раді належить Комітету у закордонних справах; Кабінету Міністрів України; відділів з економічних питань у складі закордонних дипломатичних установ. Наголошено, що Україні доцільно розвинути наявну практику економічних відділів дипломатичних представництв за кордоном за рахунок низки інституційних та організаційних кроків. Досліджено такі моделі організації економічної дипломатії як: держави, у яких провідне місце у економічній дипломатії відіграють міністерства закордонних справ, а саме Бельгія, Греція, Грузія, Данія, Македонія та Україна (принаймні щодо формального розподілу); країни, де досягнення цілей економічної дипломатії делеговані зовнішньополітичному та зовнішньоекономічному відомствам – Австралія, Канада, Велика Британія; функції економічної дипломатії здійснюються діяльністю спеціально створених структур. Автор підсумував, що Україна як і більшість країн світу використовують різні моделі організації офіційної економічної дипломатії, а саме: концентрації зовнішньоекономічної роботи в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі; передання функцій такого спеціалізованого міністерства до складу єдиного Міністерства економіки; передачі координуючих функцій та функцій управління торговельно-економічними місіями за кордоном (перетвореними на відділи економічних радників) Міністерству закордонних справ України.