ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ЛОКАЛЬНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ ФОРМУВАННЯ

Abstract

Стаття присвячена здатності сучасних локальних політичних спільнот до сприйняття інновацій, подолання стереотипних настанов минулого, негативних поведінкових практик, яка актуалізується у зв’язку з процесами європейської інтеграції та глобалізації. Визначено інклюзивність локальних громад України як чинник, який вигідно відрізняє нашу державу від країни агресора. Метою дослідження є визначення чинників підвищення рівня інклюзивності громади як політичної спільноти. Охарактеризовано можливість включення нетрадиційних (непритаманних) локальній спільноті соціально-політичних груп до процесу прийняття локальних політичних рішень, а також механізмів політичного представництва. Було підкреслено, що корекція локальної політики не входить до компетенцій локального політичного менеджменту. Проаналізовано підходи до визначення жорсткої, м’якої або поміркованої політики інклюзивності має базуватися на міжнародно апробованих кейсах. Розкрито основні виміри місцевих проблем, які спонукають до корекції наявного стану ідентичності та усунення викликів конфліктогенних чинників. З’ясовано класичні погляди на проблему інклюзивності, які дозволяють побачити взаємозв’язок між ідейними та психологічними засадами локальної політичної ідентичності та проблемами місцевого розвитку. Розкрито, значення умов самодостатності громади та нових компонентів системи інклюзивності, які не будуть викликати «реакцію відторгнення». Доведено, що взаємозв’язок між громадою та політичною елітою держави визначає перелік варіантів щодо формування локальної політики інклюзивності. Встановлено, що контекст смислів політичної ідентичності формулює поведінкові стереотипи в центрах прийняття рішень, а також у громадському середовищі. Припущено, що бюджетна політика виступає простором взаємодії основних «титульних» та «новітніх» соціально-політичних груп локального рівня. Встановлено, що потреби «нових» та «традиційних» груп у громаді будуть забезпечені з урахуванням можливостей спільноти. Зроблено висновок, що здатність локальних політичних акторів пристосуватися до нових учасників локальної поліції говорить про рівень зрілості та спроможності громади. Виявлено значення локальної політики інклюзивності є сукупність інституційних та ідейних чинників, які визначають порядок денний включення до локального політичного простору нових груп. Встановлено, що локальна ідентичність виступає основою сприйняття або несприйняття нових соціально-етнічних груп як загрози або як чиннику розвитку громади. Зазначено, що в умовах сучасної України істотним процесом, який впливає на інституційну спроможність сфері інклюзивності, є навички політичної участі в кожній конкретній громаді.