Використання законів і закономірностей державного управління у державному стратегічному плануванні

Abstract

У статті досліджується використання закономірностей та законів державного управління у державному стратегічному плануванні. Визначено методологічну основу дослідження закономірностей державного стратегічного планування. Державне стратегічне планування як функція державного управління існує у відповідності до його законів та закономірностей. Встановлено використання таких законів та закономірностей державного управління, як: єдності соціально-економічної системи, закону необхідного різноманіття, закону цілісності системи, єдності методів і основних функцій соціального управління на всіх рівнях державного управління: центральному, галузевому, регіональному та інше. На рівні державного управління ці закономірності, як правило, проявляються в розробці і реалізації стратегії розвитку держави, державних, регіональних і галузевих програм, спрямованих на вдосконалення політичних, економічних, соціальних та інших процесів. Державне стратегічне планування як функція державного управління існує у відповідності до його законів та закономірностей. Закон у нашому дослідженні розглядається як об’єктивний, істотний, необхідний, сталий зв’язок або відношення між явищами. Найсуттєвішою ознакою закону є те, що він відображає об’єктивний стан речей, об’єктивні зв’язки між речами, предметами, явищами. Іншою важливою ознакою закону є необхідність такого зв’язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища. З категорією «закон» пов’язана категорія «закономірність». Закономірність є ширшим поняттям, ніж закон. Завдяки дії та використанню законів і закономірностей державного управління державне стратегічне планування являє собою цілісний, системний процес, що сприяє підвищенню ефективності державного управління.