Олег Олегович Воровський, Юлія Юріївна Шушковська, Олександр Васильович Мудрак
{"title":"Проблемні соціо-економіко-екологічні питання сучасної діяльності системи управління служби охорони здоров’я населення Вінничини","authors":"Олег Олегович Воровський, Юлія Юріївна Шушковська, Олександр Васильович Мудрак","doi":"10.26642/ema-2022-2(100)-32-43","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Проведено аналіз результатів реформування служби охорони здоров’я населення Східного Поділля в контексті стратегії сталого розвитку суспільства. Регіон займає площу 26,5 тис. км2, що становить 4,4 % території України, де проживає 1 575 808 осіб і густота населення становить 56,87 осіб/км² (дані на 1.01.2021 р.). Авторами з’ясовано основні причини невдалого реформування системи управління служби охорони здоров’я. Враховуючи досвід реформування служби охорони здоров’я в цивілізованих країнах світу і проведені власні наукові дослідження, запропоновано комплекс змін, які значно покращать якість надання медичних послуг місцевому населенню. Проведено аналіз реформування системи охорони здоров’я в Україні протягом 2018–2021 рр. і виявлено фактори, які негативно впливають на якість надання медичних послуг, запропоновано нові підходи в реформі медицини, які покращать її якість та не будуть суперечити Конституції України та іншим правовим актам. Для реального розвитку медичної галузі в Україні необхідно виділити на її фінансування мінімум 5 % внутрішнього валового продукту та фінансувати такі розділи: зарплати працівників медичної сфери, спеціалізовані лікарні третього рівня в повному об’ємі (психіатричні лікарні, протитуберкульозні диспансери, інфекційні заклади тощо) та сферу надання екстреної та невідкладної допомоги населенню, «взяти» на себе фінансування первинної ланки та, в разі неспроможності місцевих органів самоврядування, дофінансовувати другий та третій рівні медичних послуг, створити фінансовий резерв на випадок розвитку пандемій, екологічних катастроф тощо. Також потрібно активніше доводити недоліки та успіхи у реформуванні медичної галузі населенню та громадським організаціям з метою їх інформування про хід медичної реформи.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26642/ema-2022-2(100)-32-43","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Проведено аналіз результатів реформування служби охорони здоров’я населення Східного Поділля в контексті стратегії сталого розвитку суспільства. Регіон займає площу 26,5 тис. км2, що становить 4,4 % території України, де проживає 1 575 808 осіб і густота населення становить 56,87 осіб/км² (дані на 1.01.2021 р.). Авторами з’ясовано основні причини невдалого реформування системи управління служби охорони здоров’я. Враховуючи досвід реформування служби охорони здоров’я в цивілізованих країнах світу і проведені власні наукові дослідження, запропоновано комплекс змін, які значно покращать якість надання медичних послуг місцевому населенню. Проведено аналіз реформування системи охорони здоров’я в Україні протягом 2018–2021 рр. і виявлено фактори, які негативно впливають на якість надання медичних послуг, запропоновано нові підходи в реформі медицини, які покращать її якість та не будуть суперечити Конституції України та іншим правовим актам. Для реального розвитку медичної галузі в Україні необхідно виділити на її фінансування мінімум 5 % внутрішнього валового продукту та фінансувати такі розділи: зарплати працівників медичної сфери, спеціалізовані лікарні третього рівня в повному об’ємі (психіатричні лікарні, протитуберкульозні диспансери, інфекційні заклади тощо) та сферу надання екстреної та невідкладної допомоги населенню, «взяти» на себе фінансування первинної ланки та, в разі неспроможності місцевих органів самоврядування, дофінансовувати другий та третій рівні медичних послуг, створити фінансовий резерв на випадок розвитку пандемій, екологічних катастроф тощо. Також потрібно активніше доводити недоліки та успіхи у реформуванні медичної галузі населенню та громадським організаціям з метою їх інформування про хід медичної реформи.