ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Psikhologichni perspektivi Pub Date : 2021-12-01 DOI:10.29038/2227-1376-2021-38-10-21

Дарія Тарасівна Гошовська, Ярослав Олександрович Гошовський

{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ","authors":"Дарія Тарасівна Гошовська, Ярослав Олександрович Гошовський","doi":"10.29038/2227-1376-2021-38-10-21","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості. \nМетоди. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. \nРезультати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку. \nВисновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи. \n","PeriodicalId":33037,"journal":{"name":"Psikhologichni perspektivi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-12-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"1","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Psikhologichni perspektivi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-10-21","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}

引用次数: 1

Abstract

Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості. Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку. Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.

查看原文本刊更多论文

个人发展的个人义务是个人发展的制度

目标本文对时空剥夺（剥夺年表）和人的污名化的心理特征进行了理论分析。方法。采用科学的理论分析方法：分析法、综合法、抽象法、概括法进行研究。后果对知识库的科学心理学分析表明，人格的时空局限性问题与其污名化密切相关。不同的约束阻碍了一个人的欢迎活动，悲伤、缺乏（以及重新安置）个人空间会导致对其一生的理解混乱和矛盾。空间剥夺使建立适当的自我形象和和谐的自我概念变得复杂和缓慢，从而阻断了个人的潜能，压抑了个人的乐观主义和对自己生活方式的传奇。抑郁的人在社会适应方面有很多问题，在闭环教育机构中处于自主和社会生成的早期阶段是一个悲观的自我意识模块。时空剥夺创造了人的心理世界的平衡，允许心理情绪升温，发展过度焦虑、沮丧和其他抑郁状态。它培养了儿童的脆弱性和边缘性，并设定了某种节奏，在不同程度的成功中，这种节奏会在一生中被克服。孤儿和在国内接受教育的人往往会选择“他们的外国人”，从而明显地使世界两极分化，他们可能会受到社会排斥，并在心理社会发展方面受到一系列其他限制。后果阻断抑郁症患者的时空维度是一个重要的心理创伤因素，并对其心理，特别是感觉-情感产生负面影响，连续且有价值的行为组成部分。抑郁的污名会导致社会和/或越轨的人格行为，所以你需要一个包含预防性、，协商和纠正方法。

本文章由计算机程序翻译，如有差异，请以英文原文为准。

求助全文

约1分钟内获得全文求助全文

来源期刊

Psikhologichni perspektivi

自引率

0.00%

发文量

审稿时长

20 weeks