{"title":"ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Світлана Миколюк","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.5","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано необхідність та виняткову роль роботи соціальних працівників під час воєнних дій на території України. Зокрема, зазначено, що в тривалому стресовому стані соціальний працівник потенційно отримує професійне вигорання. Наголошено, що вигорання працівників соціальної сфери проявляється у: нeгaтивних змiнaх cтepeoтипної пoвeдінки, професійних навичок, моделей комунікацій; зниженні рівня продуктивності виконаної роботи; знівелюванні здатності прийняття вольових рішень, незацікавленості у професійному самовдосконаленні; недобросовісному відношенні до виконання покладених обов’язків. З’ясовано, що професійне вигорання соціального працівника відбувається на фоні підвищеної відповідальності за сам характер та результати своєї діяльності. Даний факт спричиняє неабияке психологічне навантаження для соціального працівника, оскільки супроводжуєть- ся високим рівнем самовідповідальності та потенційними можливими ризиками для отримувачів соціальних послуг. Наголошено, що в умовах військового стану розвиток професійних якостей соціального працівника сповільнюється під впливом стресу та страху перед наслідками військового вторгнення. Проаналізовано фактори котрі найбільше впливають на професійну діяльність у соціальній сфері в умовах війни. Зокрема, виокремлено основні критерії які спонукають вигорання соціального працівника. Проаналізовано ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, котрі загострилися в умовах війни, провокують потужне емоційне напруження та стрес, породжують почуття незадо- воленості, накопичення втоми, що в свою чергу пpизвoдить дo виcнaжeння тa вигopaння соціального працівника. В результаті проведеного аналізу з’ясовано, що професійне вигорання соціальних працівників є тим деструктивним фактором, що не тільки знижує якість надання соціальних послуг, свідчить про професійний регрес, незадоволе- ність самореалізацією, руйнує їхнє фізичне та психологічне здоров’я, а й становить небезпеку для клієнтів, які звертаються до соціальних служб за допомогою.","PeriodicalId":0,"journal":{"name":"","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.5","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті обґрунтовано необхідність та виняткову роль роботи соціальних працівників під час воєнних дій на території України. Зокрема, зазначено, що в тривалому стресовому стані соціальний працівник потенційно отримує професійне вигорання. Наголошено, що вигорання працівників соціальної сфери проявляється у: нeгaтивних змiнaх cтepeoтипної пoвeдінки, професійних навичок, моделей комунікацій; зниженні рівня продуктивності виконаної роботи; знівелюванні здатності прийняття вольових рішень, незацікавленості у професійному самовдосконаленні; недобросовісному відношенні до виконання покладених обов’язків. З’ясовано, що професійне вигорання соціального працівника відбувається на фоні підвищеної відповідальності за сам характер та результати своєї діяльності. Даний факт спричиняє неабияке психологічне навантаження для соціального працівника, оскільки супроводжуєть- ся високим рівнем самовідповідальності та потенційними можливими ризиками для отримувачів соціальних послуг. Наголошено, що в умовах військового стану розвиток професійних якостей соціального працівника сповільнюється під впливом стресу та страху перед наслідками військового вторгнення. Проаналізовано фактори котрі найбільше впливають на професійну діяльність у соціальній сфері в умовах війни. Зокрема, виокремлено основні критерії які спонукають вигорання соціального працівника. Проаналізовано ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, котрі загострилися в умовах війни, провокують потужне емоційне напруження та стрес, породжують почуття незадо- воленості, накопичення втоми, що в свою чергу пpизвoдить дo виcнaжeння тa вигopaння соціального працівника. В результаті проведеного аналізу з’ясовано, що професійне вигорання соціальних працівників є тим деструктивним фактором, що не тільки знижує якість надання соціальних послуг, свідчить про професійний регрес, незадоволе- ність самореалізацією, руйнує їхнє фізичне та психологічне здоров’я, а й становить небезпеку для клієнтів, які звертаються до соціальних служб за допомогою.