Що пташці до того?! Байдужість та прагнення в мистецтві та педагогічній практиці Мар’яни Король

Abstract

Мета статті — з’ясувати особливості застосування суперечливої подвійності в картинах і методах навчання Мар’яни Король у контексті минулого та сьогодення. Методологія дослідження базується на принципах комплексності, методах загальнонаукової компаративістики, формально-стилістичного та мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна полягає у виявленні засобів, які М. Король застосовує для збирання та злиття віддалених і різних культурних елементів у єдине ціле. Висновки. Результати дослідження висвітлюють феномен художниці та викладачки мистецтва М. Король. Її роботи є аномальним перетинанням узбецької, західної та ізраїльської культур, які злилися воєдино, сформувавши візуальну мову та смисли художниці. Той факт, що більшу частину свого дорослого життя вона викладала мистецтво іммігрантам і представникам меншин різного віку в Ізраїлі, додає ще один вимір, оскільки типові ізраїльські тонкощі ідентичності втілені в її роботах і педагогічній філософії. Критичне прочитання та аналіз витончених і унікальних художніх рішень М. Король, запропонованих у дослідженні, відображає суперечливу внутрішню реальність, характерну для ізраїльської культури та суспільства. Запропоновано аналіз двох прошарків. З одного боку, прочитання денотативної, іконографічної та візуальної мови, що виявляється у виборі М. Король поєднати образи з давньої узбецької традиції із західними способами зображення та модерністською візуальною мовою. З іншого боку, конотативний шар, який заряджає роботи повторюваною напругою між двома полюсами, символізує дихотомію в ізраїльській ідентичності — байдужість і прагнення. Ці полюси переплетені в її житті, творчості та навчанні з моменту імміграції до Ізраїлю.