Віктор Жуков, Тетяна Лях, Валерій Петрович, Ганна Пруденко
{"title":"МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ","authors":"Віктор Жуков, Тетяна Лях, Валерій Петрович, Ганна Пруденко","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.5","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Сьогодні, для практики соціальної роботи надважливими та актуальними є питання обґрунтування цінності соціальних технологій щодо соціально-педагогічної підтримки осіб, які стали жертвами фізичного, психологічного, сексуального насилля, перебувають у ситуаціях, що потребують екстреного втручання. Саме соціальна робота виступає інструментом державної політики щодо соціального захисту, соціального супроводу, консультування задля створення комфортного соціального середовища, сприятливого для всебічного розвитку дітей, підвищення батьківського виховного потенціалу, адаптації у суспільстві, соціальної профілактики та соціальної реабілітації. Авторами у статті наголошено, що соціальна робота спрямована на допомогу та підтримку отримувачів послуг у період особистісного та соціального неблагополуччя та зорієнтована на забезпечення базових потреб, захист, підтримку у територіальній громаді. У цей складний період основою професійної діяльності соціального працівника є вітчизняний та міжнародний досвід, який ґрунтується на морально-етичних засадах, цінностях соціальної роботи, взаємопідтримці. Наразі, проявом соціальної роботи у територіальній громаді є неорганізоване, проте усвідомлене, осмислене поєднання доброчинності пересічних громадян як морального обов’язку, ціннісного орієнтиру й прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників, що має значення для людини, громади, суспільства, загалом. У статті актуалізуються питання професійно-етичної підготовки соціальних працівників з високим рівнем моральної відповідальності, професійно-етичних компетентностей, що сприятиме психосоціальному здоров’ю, безпеці, всебічному розвитку отримувачів послуг, шляхом реалізації принципу справедливості в життєдіяльність соціального середовища. Морально-етичні норми соціальної роботи є складовою професійної діяльності фахівця. Вони у своїй практичній діяльності часто стикаються із складними моральними дилемами, відчуваючи етичні труднощі у прийнятті ефективних та виважених рішень, адже, у будь-якому разі, матимуть справу з проблемами соціально-економічної нерівності, порушенням принципу соціальної справедливості. І це змушує їх діяти відповідно до особистих моральних переконань, адже такі ситуації недостатньо урегульовані законодавством.","PeriodicalId":0,"journal":{"name":"","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.5","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Сьогодні, для практики соціальної роботи надважливими та актуальними є питання обґрунтування цінності соціальних технологій щодо соціально-педагогічної підтримки осіб, які стали жертвами фізичного, психологічного, сексуального насилля, перебувають у ситуаціях, що потребують екстреного втручання. Саме соціальна робота виступає інструментом державної політики щодо соціального захисту, соціального супроводу, консультування задля створення комфортного соціального середовища, сприятливого для всебічного розвитку дітей, підвищення батьківського виховного потенціалу, адаптації у суспільстві, соціальної профілактики та соціальної реабілітації. Авторами у статті наголошено, що соціальна робота спрямована на допомогу та підтримку отримувачів послуг у період особистісного та соціального неблагополуччя та зорієнтована на забезпечення базових потреб, захист, підтримку у територіальній громаді. У цей складний період основою професійної діяльності соціального працівника є вітчизняний та міжнародний досвід, який ґрунтується на морально-етичних засадах, цінностях соціальної роботи, взаємопідтримці. Наразі, проявом соціальної роботи у територіальній громаді є неорганізоване, проте усвідомлене, осмислене поєднання доброчинності пересічних громадян як морального обов’язку, ціннісного орієнтиру й прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників, що має значення для людини, громади, суспільства, загалом. У статті актуалізуються питання професійно-етичної підготовки соціальних працівників з високим рівнем моральної відповідальності, професійно-етичних компетентностей, що сприятиме психосоціальному здоров’ю, безпеці, всебічному розвитку отримувачів послуг, шляхом реалізації принципу справедливості в життєдіяльність соціального середовища. Морально-етичні норми соціальної роботи є складовою професійної діяльності фахівця. Вони у своїй практичній діяльності часто стикаються із складними моральними дилемами, відчуваючи етичні труднощі у прийнятті ефективних та виважених рішень, адже, у будь-якому разі, матимуть справу з проблемами соціально-економічної нерівності, порушенням принципу соціальної справедливості. І це змушує їх діяти відповідно до особистих моральних переконань, адже такі ситуації недостатньо урегульовані законодавством.