ВПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГНУЧКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: НАСЛІДКИ, РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Abstract

Метою дослідження є з’ясування загальних та новітніх теоретичних і практичних трендів із приводу наслідків, ризиків та перспектив застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС, які, в тому числі, можуть бути доволі цікавими для України у контексті її євроінтеграційного поступу у майбутньому.У статті проаналізовано позитиви, негативи і перспективи розвитку та застосування гнучкої інтеграції і просунутої співпраці в ЄС в цілому й в окремих його країнах зокрема, в тому числі у контексті з’ясування місця та ролі гнучкої інтеграції у розвитку ЄС. Оцінено загальні наслідки й ефекти гнучкої інтеграції в ЄС за період до і після 2009-2010 рр. – тобто до, під час та після моменту підписання рамкових договорів ЄС. Виявлено загальні і специфічні ризики та перспективах застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС у період після 2009-2010 рр. – тобто після підписання вищеозначених рамкових договорів. У ході дослідження виявлено, що теоретики і практики європейської інтеграції зазначають, що вона (інтеграція) й надалі продовжує набувати все гнучкішої форми; а відтак це підтверджує багатовимірність, багатогранність і багатоаспектність європейської інтеграції та структури ЄС, що, від зворотного, теж зумовлюють потребу гнучкої інтеграції й надалі. Встановлено, що диференціація всередині ЄС ніколи не буде тимчасовою, а натомість потрібно очікувати тривалої диференціації між усіма чинними та всіма гіпотетичними новими країнами-членами ЄС. Зазначено, що дискусія стосовно диференціації інтеграції стала дуже політизованою, але не з приводу факту чи потреби диференціації і гнучкості, а з приводу сутності і вибору серед різних форм диференціації.Виявлено, що в майбутньому гнучка інтеграція в ЄС має потенціал стати двонаправленим процесом, зокрема спрямованим на посилення або послаблення рівня інтегрованості в тих чи інших сферах політики. Гнучка європейська інтеграція довкола ЄС, в ЄС чи з ЄС не повинна сприйматись і розглядатись як «побічний продукт» еволюції європейської інтеграції, а натомість повинна розумітись як основна теоретична і практична модель майбутнього динамічного розвитку ЄС.