ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ФАХІВЦІВ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ З РОЗЛАДОМ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ (РАС)

Abstract

Мета. Здійснити теоретико-методичний аналіз освітніх труднощів дітей з розладом аутистичного спектру (РАС) та методів їх психолого-педагогічного супроводу як важливих знань для формування психологічної готовності фахівців інклюзивної освіти до роботи з такими дітьми. Методи. Теоретичний аналіз спеціальної літератури; нормативних документів інклюзивної освіти; порівняння поглядів дослідників; нестандартизоване спостереження за діяльністю успішних фахівців та аналіз методів їх впливу; спостереження за проявами фахівців інклюзивної освіти в ситуаціях супервізій; опитування їх у формі бесіди щодо найбільших труднощів у роботі з дітьми з ООП. Результати. Проаналізовано залежність психологічної готовності фахівців інклюзивної освіти (психолог, вчитель,  асистент, логопед, корекційний педагог, реабілітолог) до роботи з дітьми, які мають розлад аутистичного спектру (РАС) від знань і розуміння особливостей розвитку, потреб, поведінки та методів роботи з такими дітьми. Описано симптоматику розвитку та феноменологію труднощів у дітей з розладами аутистичного спектру (РАС). Визначено специфіку особливих освітніх потреб у дітей з аутичними рисами та запропоновано принципи й стратегії роботи з ними, якими повинен володіти кожен фахівець інклюзивної освіти. Висновки. Психологічна готовність до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (ООП) є передумовою формування інклюзивної компетентності фахівця інклюзивної освіти. Психологічна готовність фахівців інклюзивної освіти до роботи з дітьми, які мають розлад аутистичного спектру (РАС), великою мірою залежить від їх обізнаності щодо специфіки розвитку цих дітей та методів впливу на їх поведінку.  Основними особливостями розвитку дитини з РАС є порушена комунікація, соціальна взаємодія та стереотипії – нав’язливі та стійкі конкретні поведінкові прояви.  Психолого-педагогічний супровід дитини з розладом аутистичного спектру (РАС) передбачає структуровану, візуально підкріплену організацію простору, часу та діяльності; спеціальне тренування моделей навчальної поведінки та своєчасне попередження «поведінкових зривів». вирішувати проблеми психопаталогічних порушень поведінки силами лише фахівців закладу освіти неможливо і не потрібно, важлива консолідація сім’ї, медичних спеціалістів та фахівців інклюзивної освіти.