Проблема інтерпретації термінів ідіостиль та ідіолект у сучасному мовознавстві: психолінгвістичний аспект

Abstract

У статті систематизовано підходи до вивчення понять ідіолект та ідіостиль вітчизняними та за-рубіжними вченими, з’ясовуються ознаки цих термінів та критерії їх розмежування. Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового, контекстуально-інтерпретаційного ме-тодів із залученням аналізу психологічних джерел. Проаналізовано дефініції, наведені в авторитет-них джерелах – словниках, енциклопедіях, статтях, дисертаціях. Доведено, що навіть в найавтори-тетніших виданнях терміни ідіолект та ідіостиль ототожнюються. Описано основні причини ототожнення термінів, окреслено принципові відмінності в їх тлума-ченні, наведено паралельні терміновживання. Осмислено соціальну природу та лінгвальну сутність ідіолекту. Констатовано, що під час характеристики ідіолекту мовної особистості слід спрямовувати увагу на сукупність мовних фактів, притаманних мовленню індивіда, а при описуванні ідіостилю – на систему смислових відношень, суб’єктивні рефлексії, манеру моделювання художнього світу, орнаменталіку, що репрезентуються мовними засобами. Зазначено, що ідіостиль має ширшу сферу вживання, ніж ідіолект. Автор підтримує погляд тих мовознавців, які вважають ідіолект частиною ідіостилю (це праці Лесі Ставицької, Світлани Єрмоленко, Віктора Григор’єва та Павла Гриценка). Виокремлено лінгво-культурологічний, соціолінгвістичний, стилістичний, лінгвокогнітивний підходи, що використову-ються під час багатоаспектної інтерпретації ідіолекту, та семантико-стилістичний, лінгвопоетичний системно-структурний, комунікативно-діяльнісний і когнітивний – як продуктивні аспекти дослі-дження ідіостилю. Акцентовано увагу на тому, що психолінгвістичний аспект дослідження ідіолекту та ідіостилю розроблений в науці недостатньо. Запропоновано власне визначення ідіолекту й ідіостилю з по-зицій теорії психолінгвістики. Деталізовано параметри ідіостилю в психолінгвістичному ракурсі, зокрема: 1) емоційна характеристика тексту, 2) позиціонування автора в тексті, 3) емоційно-смис-лова домінанта, 4) ціннісні психологічні орієнтири продуцента, 5) засоби впливу на реципієнта. Уважаємо, що в перспективі необхідно поглибити розуміння досліджуваних понять крізь призму теорії мовної особистості й учення про психологічні параметри текстового аналізу.