Менторство як шлях допомоги при соціально-емоційних проблемах внутрішньо переміщених українських сімей

Abstract

У статті досліджуються зарубіжний і вітчизняний досвід використання менторства для допомоги внутрішньо переміщеним сім’ям. Аналіз програм менторства для біженців та переселенців за кордоном показав ефективність, доцільність і низьку собівартість такого інструменту. Нажаль, вітчизняний досвід ще не має такого широкого спектру використання менторства, як за кордоном. Програми менторства мають позитивний вплив як на загальні проблеми, з якими стикаються переселенці: пошук житла, працевлаштування, мовний бар’єр, міжкультурне взаєморозуміння; так і на внутрішні зміни: відчуття благополуччя, задоволеність життям, життєстійкість та розширення прав і можливостей, тощо. Важливим також є їхній вплив на покращення психоемоційного стану переселенців, розвиток в них емоційного інтелекту, зменшення соціальної замкнутості, а відповідно і зменшення депресивних станів, покращення соціальної інтеграції та адаптації. Тому нами була запропонована розробка концепції конфліктно-сензитивного емоційного менторства (CSEM) для зовнішньої допомоги внутрішньо переміщеним сім’ям (ВПС) в Україні. Але така розробка вимагала, в якості першого кроку, точного аналізу психоемоційного стану таких сімей та викликів для менторів, що виникають у зв'язку з цим. Тож відповідний аналіз було проведено, використовуючи методи інтерв’ювання сімей з числа ВПС, а також психосоціальних помічників, які перебували у безпосередньому контакті з ними та надавали підтримку в різних сферах їхнього життя. Результати аналізу соціально-емоційних проблем внутрішньо переміщених сімей дали детальні описи психоемоційних станів матерів, дітей та підлітків у чотирьох локаціях: у «гарячій точці», під час втечі з «гарячої точки», по прибутті на нову локацію та через півроку у новій місцевості. Усі психоемоційні стани було розподілено на шість груп за домінуючою емоцією, що є базовою: тривога, гнів, горе, огида, радість та допитливість. Так, наприклад, усі реакції та емоційні прояви, засновані на тривозі, об’єднували такі емоції і реакції: страх, тривога, паніка, ступор, жах, відчай, розпач, безпорадність та фізичні реакції (ридання, плач, тремтіння, тощо). Також було виявлено сімейні виклики, з якими стикалася вся сім’я в цілому: емоційні зв’язки між мамою і дитиною, конфлікти, амбівалентність та відношення до друзів, родичів, оточуючих. Додатково були виявлені проблеми мовного бар’єру, наявності місць соціалізації для дітей та виділені потреби, які надихали або викликали позитивні реакції в мам та дітей. Таким чином було зібрано повний спектр соціально-емоційних проблем і потреб ВПС, що є важливим підгрунтям для здійснення конфліктно-сензитивного менторінгу майбутніми менторами. Для реалізації такого виду менторінгу нами запропоновано використати досвід менторської програми для переселенців Південної Іспанії, що передбачала залучення самих переселенців, які мешкають вже певний час на цій території в якості менторів для новоприбулих переселенців. Позитивний досвід впровадження такої програми підтверждує покращення усіх напрямків життєдіяльності переселенців, їхнього соціально-емоційного стану та підвищення життєстійкості і реалізації в нових умовах, що дасть змогу говорити про ефективність соціальної політики по відношенню до внутрішньо переміщених осіб.