Сучасні погляди на проблему датування Таємної Вечері. Частина 1 Календарне вирішення датування Таємної вечері

Abstract

У статті аналізуються різні підходи до вирішення проблеми пов'язаної з характером і датуванням так званої Таємної вечері, яку провів Ісус Христос зі своїми учнями перед своєю смертю. Описи, представлені в синоптичних Євангеліях явно вказують, що ця подія відбулася в четвер увечері і представляло собою пасхальний седер. Наратив Євангелії Івана ясно показує, що єврейська пасхальна вечерю мала відбутися в п'ятницю. Узгодженням цих двох наративів богослови займаються вже тривалий час. Стаття докладно демонструє різні рішення цієї проблеми, які стали популярні в останні десятиліття. Автор показує, що провідні біблеїсти сучасності все частіше повертаються до традиційної точки зору, що Остання вечеря Христа була дійсно пасхальної трапезою, а не дружній (несакральной) зустріччю хабурів, яку Ісус бажав провести у вузькому колі найближчих учнів. Перший розділ статті присвячений одному з найбільш модний напрямків - календарному вирішення проблеми датування Останньої вечері Ісуса. У статті висвітлюються особливості та етапи становлення єврейського календаря. Також аналізується гіпотеза, детально розроблена Анні Жобер, яка ґрунтується на наявності в юдаїзмі Другого храму різних календарних варіацій і супротивних груп, які по-різному розуміли особливості святкування релігійних свят. Анні Жобер розвинула теорію двох календарів на основі псевдоепіграфа Книги ювілеїв і кумранских рукописів із залученням відомостей з патристичній літератури. На її думку Христос провів пасхальну юдейську трапезу з споживанням агнця з 12 апостолами не в четвер, а у вівторок, тому що Він використав не офіційний храмовий місячно-сонечний календар, а сонячний календар єсеїв, описаний в книзі Ювілеїв. Деякі підтвердження цієї гіпотези можна зустріти в роботах Єпіфанія Кіпрського та Вікторина Петавійского. У статті наводяться основні аргументи критиків цієї гіпотези. Зокрема, з точки зору Жобер треба відкинути наративи синоптичних Євангелій, вважаючи їх пізніми дописами, стає незрозуміло, як храмове священство могло допустити заклання агнців єсеїв на кілька днів раніше за встановлений термін, особливо зважаючи на їх дуже напружені стосунки. Також немає ніяких документальних підтверджень аналогічних випадків в історії юдаїзму. Таким чином, календарна теорія має як ряд серйозних підтверджень, так і чимало слабких аргументів. У наступному числі цього видання буде подано так зване рабиністичне вирішення датування Останньої вечері і його докладний огляд. У поза наступному числі цього видання буде розглядатися астрономічний та інші концепти цієї проблеми.