{"title":"ОКРЕМІ КРИМІНОГЕННІ ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ПРОЯВУ НАСИЛЬСТВА ПРОТИ ОСОБИ","authors":"Г. В. Дідківська, Д. А. Шевченко","doi":"10.33244/2617-4154-2(15)-2024-224-232","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У цій статті досліджуються питання окремих криміногенних факторів прояву насильства проти особи. Зазначається, що відновлення психологічної стабільності в ряді випадків вимагає корекції деяких сформованих поглядів, приведення їх у взаємну відповідність, змін загальної спрямованості особистості. Вказується, що ці зміни можуть відбуватися як у позитивному, так і в негативному, з погляду оточуючих, напряму. На груповому рівні криміногенні фактори прояву насильства проти особи виникають тоді, коли, будучи вираженими зовні, протиріччя між окремими членами родини зіштовхуються, що призводить до порушення стабільності системи відносин усередині родини. Зазначається, що на загальносоціальному рівні групові протиріччя між конкретним чоловіком і дружиною, батьком і сином, свекрухою й невісткою відображаються в протиріччях між більшими групами чоловіків і дружин, батьків і синів, що у подальшому призводить до насильства проти особи. \nУ статті також акцентується увага на тому, що сучасний період існуючих сімейних протиріч активізувалося у зв’язку із залученням жінок не тільки в суспільне виробництво, але й війну. Процес так званої жіночої емансипації порушив рівновагу усередині великої системи суспільного інституту родини. Тепер не можна не бачити \n«сімейний конфлікт» на загальносоціальному рівні. Він спостерігається у вигляді зіткнення більших соціальних груп чоловіків, дружин, батьків, дітей. Як бачимо, загальносоціальний сімейний конфлікт небезпечний не менш пагубними наслідками, ніж загострення національних або економічних протиріч, що неминуче породжує насильство проти особи. \nПідсумовується, що на сьогодні війна оголила негативні соціальні процеси демографічного та економічного спрямування, які супроводжують застій у реформах, що проводяться у воєнній Україні насамперед суттєво послабили важливість сім’ї як соціального інституту. Натомість саме сім’я зможе та повинна надійно й послідовно протистояти насильству проти особи, дбати про здоров’я дітей, забезпечуючи їх розумовий та морально-етичний розвиток у суспільстві, а не породжувати насильство.","PeriodicalId":510731,"journal":{"name":"Ірпінський юридичний часопис","volume":"75 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Ірпінський юридичний часопис","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-224-232","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У цій статті досліджуються питання окремих криміногенних факторів прояву насильства проти особи. Зазначається, що відновлення психологічної стабільності в ряді випадків вимагає корекції деяких сформованих поглядів, приведення їх у взаємну відповідність, змін загальної спрямованості особистості. Вказується, що ці зміни можуть відбуватися як у позитивному, так і в негативному, з погляду оточуючих, напряму. На груповому рівні криміногенні фактори прояву насильства проти особи виникають тоді, коли, будучи вираженими зовні, протиріччя між окремими членами родини зіштовхуються, що призводить до порушення стабільності системи відносин усередині родини. Зазначається, що на загальносоціальному рівні групові протиріччя між конкретним чоловіком і дружиною, батьком і сином, свекрухою й невісткою відображаються в протиріччях між більшими групами чоловіків і дружин, батьків і синів, що у подальшому призводить до насильства проти особи.
У статті також акцентується увага на тому, що сучасний період існуючих сімейних протиріч активізувалося у зв’язку із залученням жінок не тільки в суспільне виробництво, але й війну. Процес так званої жіночої емансипації порушив рівновагу усередині великої системи суспільного інституту родини. Тепер не можна не бачити
«сімейний конфлікт» на загальносоціальному рівні. Він спостерігається у вигляді зіткнення більших соціальних груп чоловіків, дружин, батьків, дітей. Як бачимо, загальносоціальний сімейний конфлікт небезпечний не менш пагубними наслідками, ніж загострення національних або економічних протиріч, що неминуче породжує насильство проти особи.
Підсумовується, що на сьогодні війна оголила негативні соціальні процеси демографічного та економічного спрямування, які супроводжують застій у реформах, що проводяться у воєнній Україні насамперед суттєво послабили важливість сім’ї як соціального інституту. Натомість саме сім’я зможе та повинна надійно й послідовно протистояти насильству проти особи, дбати про здоров’я дітей, забезпечуючи їх розумовий та морально-етичний розвиток у суспільстві, а не породжувати насильство.