Основні фітофаги агроценозів капусти білоголової пізньостиглої в умовах Лісостепу Західного

Abstract

Метою досліджень було провести моніторинг фітосанітарного стану посівів капусти білоголової в умовах західного Лісостепу України та встановити видовий склад домінуючих ентомофагів культури. Матеріали та методика дослідження. Дослідження проводилися протягом 2022–2023 рр. у господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей, які спеціалізуються на вирощуванні овочевих культур і в структурі посівних площ яких є капуста білоголова. Починаючи з травня місяця (сівба або висадка розсади пізньостиглої капусти білоголової) і до настання технічної стиглості, проводилися спостереження за появою ентомофагів досліджуваної культури. Чисельність шкодочинних комах фіксувалася відповідно до існуючих методик. Результати. Дослідженнями встановлено, що вирощування капусти білоголової пізньостиглих сортів та гібридів в умовах Лісостепу західного супроводжується значним поширенням її шкідників і цей процес триває протягом всього вегетаційного періоду. В період досліджень найбільшого поширення набули хрестоцвіті блішки (Phyllotreta crusiferae, Goeze), капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.), білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella.), капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.), капустяна совка (Mamestra brassicae L), тютюновий трипс (Thrips tabaci Lin.), іспанський слимак (Arion lusitanicus Mabille або Arion vulgaris Moquin-Tandon). Частина із зазначених фітофагів легко контролюється хімічними засобами захисту рослин (хрестоцвіті блішки, попелиці, лускокрилі шкідники – молі, совки), в той же час, таких представників шкодочинної ентомофауни, як білокрилка капустяна, тютюновий трипс та іспанський слимак, можна віднести до важкоконтрольованих. Це створює серйозну загрозу для агроценозів капусти пізньостиглої білоголової. Висновки. Для моніторингу стану посівів капусти білоголової пізньостиглої в західному Лісостепу України протягом періоду вегетації рекомендовано застосування засобів захисту рослин для зменшення чисельності шкідників, використовуючи сучасні системи захисту рослин спрямовані насамперед на підвищення стійкості рослин і створення умов, що обмежують розмноження й шкідливість ентомофагів.